Вейберґ Зиґмунд - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вейберґ Зиґмунд

ВЕ́ЙБЕРҐ Зиґмунд (Weyberg Zygmunt; 03. 08. 1872, Варшава – після 01. 08. 1944, там само) – польський кристалограф, мінералог, хімік. Д-р мінералогії і геогнозії (1912), проф. (1912). Учень В. Вернадського. Закін. Варшав. ун-т (1897), де відтоді й працював. 1912–35 – у Львів. ун-ті, де заснував каф. кристалографії, викладав фармацевт. хімію для слухачів фармацевт. відділення. 1935 повернувся у Варшаву; працював до 2-ї світ. війни проф. каф. мінералогії Варшав. ун-ту. Загинув під час Варшав. повстання. Наук. праці присвячені питанням ростової кристалографії, експерим. мінералогії, дослідж. алюмосилікатів, пегматизації гранітів, ізоморфізму; відкрив та описав примітив. (тетраедрич.) вид тетрагонал. сингонії на прикладі синтезованого ним алюмосилікату кальцію (Ca2Al2SiO7).

Пр.: О нескольких каолинатах и некоторых их производных // Изв. АН в С.-Петербурге. 1911. Т. 5; Krystalografia opisowa. Lwów, 1925; Mineralogia. Lwów, 1929; Optyka krystalow. Lwów, 1932.

Літ.: Maślankiewicz K. Zygmunt Weuberg // Rocznik Polskiego Towarzystwa Geologicznego. 1949; Деркач Ф. А., Марченко М. Г. Про розвиток хімії у Львівському університеті в дорадянський період // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. хімія. 1967. Вип. 9; Шафрановский И. И. Кристаллография в СССР 1917–1991. С.-Петербург, 1996.

Є. І. Гладишевський, П. М. Білоніжка

Стаття оновлена: 2005