ван Вейк Ніколас - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
ван Вейк Ніколас

ван ВЕЙК Ніколас (van Wijk Nicolaas; 04. 10. 1880, м. Делден, провінція Оверейсел, Нідерланди – 25. 03. 1941, м. Лейден, Нідерланди) – нідерландський славіст, балканіст. Закін. Амстердам. ун-т (1900), навч. у Ляйпциз. та Моск. ун-тах. Від 1913 – проф. Лейден. ун-ту. Працював у галузі історії слов’ян. писемності, фонетики, фонології, акцентології, міждіалект. контактів, старослов’ян. мови, балто-слов’ян. мовних взаємин. Автор монографій «Balties-Slaviese problemen» («Балтійсько-слов’янські проблеми», 1913), «Geschichte der altkirchenslavischen Sprache» («Історія староцерковнослов’янської мови», 1931), «Phonologie» («Фонологія», 1939) та ін. У ст. «До питання про східнословацьку мову» (1931) розглядає сх.-словац.-укр. мовні зв’язки. У розвідці «Про церковнословянский предлог за с родительным падежом» (1928) подає укр. паралелі. Написав рецензію на працю С. Смаль-Стоцького «Розвиток поглядів про сім’ю слов’янських мов і їх взаємне споріднення» (1926). Автор статті про укр. мову в нідерланд. енциклопедії «Winkler Prins».

Й. О. Дзендзелівський

Стаття оновлена: 2005