ван ВЕЙК Ніколас (van Wijk Nicolaas; 04. 10. 1880, м. Делден, провінція Оверейсел, Нідерланди — 25. 03. 1941, м. Лейден, Нідерланди) — нідерландський славіст, балканіст. Закін. Амстердам. університет (1900), навч. у Ляйпциз. та Моск. університетах. Від 1913 — проф. Лейден. університету. Працював у галузі історії словʼян. писемності, фонетики, фонології, акцентології, між­діалект. контактів, старословʼян. мови, балто-словʼян. мовних взаємин. Автор моно­графій «Balties-Slaviese problemen» («Балтійсько-словʼянські про­блеми», 1913), «Geschichte der altkirchenslavischen Sprache» («Історія староцерковнословʼянської мови», 1931), «Phonologie» («Фонологія», 1939) та ін. У ст. «До пита­н­ня про східнословацьку мову» (1931) роз­глядає сх.-словац.-укр. мовні звʼязки. У роз­відці «Про церковнословянский предлог за с родительным падежом» (1928) подає укр. паралелі. Написав рецензію на працю С. Смаль-Стоцького «Роз­виток по­глядів про сімʼю словʼянських мов і їх взаємне спорідне­н­ня» (1926). Автор стат­ті про укр. мову в нідерланд. енциклопедії «Winkler Prins».