Вейнберґ Петро Ісайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вейнберґ Петро Ісайович

ВЕ́ЙНБЕРҐ Петро Ісайович (псевд.: Гейне из Тамбова та ін.; 16(28). 06. 1831, Миколаїв – 03(16). 07. 1908, С.-Петербург) – письменник, перекладач, історик літератури. Брат Павла, батько Бориса Вейнберґів. Закін. Харків. ун-т (1854). Того ж року переїхав у м. Тамбов, де служив чиновником з особл. доручень при губернаторі та редагував неофіц. частину «Тамбовских губернских ведомостей». Від 1858 – у С.-Петербурзі. Вів розділ «Литературная летопись» в «Библиотеке для чтения» (1858–59), публікував у ж. «Современник», «Сын отечества», «Русское слово», «Отечественные записки» свої вірші, переклади, статті. 1859–66 співпрацював у ж. «Искра», де друкував фельєтони у циклі «Выдержки из памятной книги старшего чиновника особых поручений “Искры”» (1860–63), а також сатир. вірші. 1866–67 – зав. літ. відділу ж. «Будильник»; 1868–74 – зав. каф. рос. літ-ри варшав. Гол. школи (від 1869 – ун-т), одночасно 1870–74 – ред. г. «Варшавский дневник». 1883–85 видавав ж. «Изящная литература»; від 1893 – викл. на Вищих жін. пед. курсах і драм. курсах Театр. уч-ща у С.-Петербурзі; інспектор Коломен. жін. г-зії, дир. г-зії та реал. уч-ща ім. Я. Гуревича; 1887–94 – приват-доц. каф. заг. літ-ри С.-Петербур. ун-ту. 1897–1901 – голова Спілки взаємодопомоги рос. письменників (згодом – Літ. фонд). У громадян. ліриці В. зображував протиріччя міського життя, соц. контрасти. Переклав окремі твори А. Данте, Ґ. Лессінґа, В. Шекспіра, Й. Ґете, Ф. Шіллера, Ф. Шпільгаґена, П. Шеллі, А. Мюссе, О. Дюма, Г.-К. Андерсена, Г. Ібсена, А. Міцкевича, а також баладу «Тополя» Т. Шевченка (надрукована у ж. «Библиотека для чтения», 1860, кн. 3). У ж. «Век» опублікував фейлетон «Что нового в Петербурге?», в якому зневажливо писав про смерть Т. Шевченка. Автор дослідж. «Русские народные песни об Иване Васильевиче Грозном» (Варшава, 1872; С.-Петербург, 1908), «Генрих Гейне» (С.-Петербург, 1892; 1903); поет. зб. «Стихотворения» (О., 1854), «Юмористические стихотворения Гейне из Тамбова» (С.-Петербург, 1863).

Є. Г. Мірошниченко

Стаття оновлена: 2005