Вексилологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вексилологія

ВЕКСИЛОЛО́ГІЯ (від лат. vexillum – прапор і …логія) – спеціальна історична дисципліна, об’єктами дослідження якої є прапори, корогви, знамена, штандарти, транспаранти, вимпели та інші засоби, що виконують функції символів. Об’єктом дослідження В. є види, форми, структурні компоненти, геральдичні та особливі символічні знаки, композиції кольорів, прапорів, хоругв, бунчуків, стягів, штандартів тощо. Вона встановлює та інтерпретує походження, істор. роль, зміни з плином часу, міграцію прапорової символіки і кольорів; регламентує форму, пропорції, кольори прапорів та їх співвідношення, а також форму, колір і розміри навершшя та держална. В. виокремилася з геральдики і перебуває у тісному зв’язку з іконографією, емблематикою, фалеристикою і сфрагістикою. Хоча перша вексилолог. праця була видрукувана у Києві ще 1709 («Таблица флагов»), становлення укр. В. як наук. дисципліни відбулося лише у 20 ст. і пов’язане насамперед з дослідженнями І. Крип’якевича «Прапор Хмельницького» («Неділя», 1911, № 6), М. Макаренка «Запорозькі клейноди в Ермітажі: Корогви» (К., 1924), Я. Ісаєвича «Бойові прапори козацького війська (середина ХVIIст.)» («УІЖ», 1963, № 1). Питанням козац. прапорництва присвяч. також низку спільних праць Є. Турека та Ю. Савчука, серед них – «Нові відомості про бойові прапори козацького війська: серед. ХVІІ ст.» («Національно-визвольна війна українського народу середини ХVII ст.: Політика, ідеологія, військове мистецтво», К., 1998), «Прапор Б. Хмельницького з державної трофейної колекції Військового музею у Стокгольмі» («Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку», К., 2000, вип. 7).

Ю. К. Савчук

Стаття оновлена: 2005