Векслер Володимир Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Векслер Володимир Йосипович

ВЕ́КСЛЕР Володимир Йосипович (19. 02(04. 03). 1907, Житомир – 22. 09. 1966, Москва) – фізик. Акад. АН СРСР (1958). Держ. премія СРСР. Закін. Моск. енергет. ін-т (1931). Від 1930 працював у Всесоюз. електротех. ін-ті; від 1936 – у Фіз. ін-ті АН СРСР та одночасно від 1949 – у с-щі Дубна (нині місто Моск. обл.), де від 1954 – дир. лаб. фізики високих енергій Об’єдн. ін-ту ядер. досліджень. Від 1963 – акад.-секр. Відділ. ядер. фізики АН СРСР, чл. Президії АН СРСР. Засн. і гол. ред. ж. «Ядерная физика» (від 1965). Наук. дослідж. в галузі фізики і техніки прискорювачів, фізики високих енергій, ядер. фізики, фізики косміч. променів. Незалежно від Е. Макміллана відкрив 1944 принцип автофазування, запропонував новий тип прискорювачів. Керував створенням першого рад. синхротрона (1947); розроблені ним теорія та принципи руху частинок використано при здійсненні проекту синхрофазотрона на 10 МеВ (Ленін. премія, 1959). Висунув ідею мікротрона (1944), заклав основи колектив. методів прискорення частинок, запропонував прискорення їх за допомогою плазми (1957). Створив школу в галузі прискорювал. техніки. Ім’ям В. названо вулицю в Житомирі.

Пр.: Ионизационные методы исследования излучений. Москва; Ленинград, 1950 (співавт.); Ускорители атомных частиц. Москва, 1956; Вторичная ионная эмиссия металлов. Москва, 1978.

Літ.: Воспоминания о Векслере. Москва, 1987; Костриця М. Ю., Мокрицький Г. П. Метричний запис № 346 (В. Й. Векслер) // У просторі і часі: Видатні постаті Житомирщини. Ж., 1995; Физики.

І. М. Вишневський

Стаття оновлена: 2005