Веленгурін Микола Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Веленгурін Микола Федорович

ВЕЛЕНГУ́РІН Микола Федорович (20. 10. 1924, х. Новокузнецівський Донської, нині Ростов. обл., РФ – 05. 03. 1998, м. Краснодар, РФ) – літературознавець. Канд. філол. н. (1956). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Ростов. ун-т (РФ, 1951). 1930 переїхав із сім’єю на Кубань. Був відп. секр. Краснодар. крайової письмен. орг-ції, гол. ред. альманаху «Кубань»; засн. (1974) і багаторіч. голова крайового т-ва книголюбів. Досліджував літ. життя Кубані 19– 20 ст., зокрема й українське. Автор трилогії «Дорога к лукоморью» (1976), «Южная соната» (1979), «Пути и судьбы» (1988; усі – Краснодар), у яку за підтримки О. Гончара включив нариси про Я. Кухаренка, В. Мову (Лиманського), В. Потапенка, Марка Вовчка, М. Сєдіна. Четверта книга, присвяч. кубан. літ-рі 20–30 рр., не опублікована.

Пр.: Связь времен. 1969; Литературные этюды. 1963; Литературные портреты. 1966; Михаил Шолохов: Кубанские страницы. 1976; усі – Краснодар.

Літ.: Веленгурин Николай Федорович: Библиогр. указатель. Краснодар, 1994.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2005