Кончаловський Дмитро Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кончаловський Дмитро Петрович

КОНЧАЛО́ВСЬКИЙ Дмитро Петрович (псевд. – Сошальський; 15(27). 03. 1878, с. Сватова Лучка Куп’ян. пов. Харків. губ., нині м. Сватове Луган. обл. – червень 1952, Париж) – історик, публіцист, письменник, перекладач. Брат Максима та Петра Кончаловських. Учасник 1-ї світ. війни. Закін. Моск. ун-т (1902), залиш. професор. стипендіатом на каф. давньої історії. Працював у ньо­му проф. каф. заг. історії істор.-філол. ф-ту (1917–21) та ф-ту сусп. наук (1921–22); водночас 1918–22 – викл. Мінського та Смолен. (РФ) ун-тів. Звільн. біль­шов. владою, жив у м. Можайськ Моск. обл., займався перекладами, зокрема переклав і прокоментував твір рим. історика Светонія «Жизнь двенадцати цезарей» (Москва; Ленинград, 1933). У 1924–25 – тех. ред. Дер­жвидаву; 1929–41 – викл. лат. і нім. мов у моск. ВНЗах. Автор дослідж. «Личность и общество» (1917), «Аннибал» (1923; обидві – Петроград), «Экономичес­кая история Рима в ее источниках» (Москва; Ленинград, 1925). Під час 2-ї світ. війни працював у Смолен. відділі пропаганди рос. громадян. адміністрації; викладав на курсах учителів, сприяв відкриттю рос. учит. семінарії. Від 1944 із родиною перебував у таборі для переміщ. осіб у Німеччині. Від 1947 – у Парижі. Його книги історіософ. характеру консервативно-хри­стиян. спрямування «Пути России: размышления о русском народе, большевизме и современной цивилизации» (1969) і «От гуманизма к Христу» (1971; обидві – Париж) викликали інтерес у «післяперебудов.» Росії, зокрема позначилися на кіноматографі М. Михалкова та А. Кончаловського.

Літ.: Духовный мир Д. П. Кончаловского: Сб. Париж, 1977.

В. Л. Скуратівський

Стаття оновлена: 2014