Велигорський Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Велигорський Іван

ВЕЛИГО́РСЬКИЙ Іван (09. 06. 1889, с. Серафинці, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. – 21. 07. 1955, Торонто) – громадський діяч, педагог. Батько М. Велигорського. Д-р філософії (1923). Закін. Коломий. гімназію (1909). Навч. у Віден. ун-ті (1913–14 та 1922–23). У липні 1911 був заарешт. за участь у демонстрації, учасники якої домагалися відкриття укр. ун-ту у Львові. Під час 1-ї світ. війни брав участь у воєн. діях у складі австр. армії, 1918–19 – доброволець УГА. Потрапив у польс. полон. Після звільнення 2 р. працював в укр. приват. гімназії м. Чортків (нині Терноп. обл.). Вчителював також у гімназіях міст Городенка (нині Івано-Фр. обл.), Станіслав (нині Івано-Франківськ), був опікуном Пласту. 1933–41 – дир. укр. приват. гімназії ім. О. Маковея (від 1939 – заг.-осв. школа) у м. Яворів (нині Львів. обл.). Під час нім. окупації працював учителем і перекладачем у Львові. 1944 виїхав до Кракова, де працював перекладачем, згодом – до Відня. 1946–48 – учитель і дир. гімназії у таборах для переміщ. осіб Фюссені й Міттенвальді (Німеччина). 1949 переїхав до Канади, працював у Онтарій. провінцій. мін-ві освіти. Чл. НТШ у Канаді, секр. філії Т-ва у Торонто. Автор мовознавчих праць, рецензій на літературознавчі та мовознавчі праці, багатьох статей на теми виховання молоді, шкіл. підручників тощо.

Літ.: Вертиполох Є. Д-р Іван Велигорський // Городенківщина: Істор.-мемуар. зб. Вінніпеґ, 1978.

П. І. Арсенич

Стаття оновлена: 2005