КОНЧАЛО́ВСЬКИЙ Максим Петрович (01(13). 10. 1875, Одеса – 29. 11. 1942, Москва) – лікар-терапевт. Брат Дмитра і Петра Кончаловських. Засл. діяч н. РСФРР (1934). Закін. Моск. ун-т (1899). Від 1918 – проф. Вищих жін. курсів; від 1928 – наук. кер. Центр. ін-ту гематології і переливання крові (обидва – Москва); водночас від 1929 – зав. каф. факультет. терапії 1-го Моск. ун-ту, а також наук. кер. та зав. клініки терапії й інфекц. хвороб Всесоюз. ін-ту експерим. медицини (Москва). Голова Всесоюз. т-ва терапевтів (від 1931). Співзасн. ж. «Терапевтический архив» (1923). К. розвивав фізіол. напрям і синдромол. підхід у клініці внутр. хвороб. Наук. дослідж.: ревматизм, гіпертонічна хвороба, гастрит, виразк. хвороба шлунка, рак легенів, анемії і питання переливання крові. Описав т. зв. симптом джгута при підвищеній судин. проникності й порушенні кількості або функціонування тромбоцитів, гепатолієнал. синдром при цирозах печінки, брав участь в обґрунтуванні синдрому Румпеля–Леєде–Кончаловського.
Пр.: Клинические лекции. Вып. 1–4. Москва; Ленинград, 1935–37; Учебник внутренних болезней. 3-е изд. Москва; Ленинград, 1939; Избранные труды. Москва, 1961.
Літ.: Гукасян А. Г. М. П. Кончаловский и его клинико-теоретические взгляды. 1956; Шульцев Г. П. М. П. Кончаловский. 1973 (обидві – Москва).
Н. М. Фещенко
Стаття оновлена: 2014