Велика Британія, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Велика Британія, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії

ВЕЛИ́КА БРИТА́НІЯ, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії (Great Britain, United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) – острівна держава у Північно-Західній Європі. Включає 4 істор.-геогр. області: Англія, Шотландія, Вельс (о-в Велика Британія та прилеглі о-ви) та Пн. Ірландія (частина о-ва Ірландія). Території з особливим статусом: Нормандські о-ви (120 км2, 162 тис. жит.), о-в Ман (572 км2, бл. 75 тис. жит.); залежні території: Ґібралтар, Анвила, Бермудські, Фолклендські та Кайманові о-ви, Монсеррат, Туркс і Кейкос, о-в св. Єлени, Британ. території в Індій. океані. Пл. 244,8 тис. км2. Насел. 59,561 млн осіб (2004): англійців – 83,6 %, шотландців – 8,6 %, ірландців – 2,9 %, валлійців – 4,9 %, проживають також індійці, пакистанці, китайці, араби, африканці. Держ. мова – англійська. Віросповідання: протестантизм (бл. 50 % належать до Англікан. Церкви), католицизм (11 %), іслам (3 %). Столиця і найбільше місто – Лондон (насел. 7,42 млн осіб). Інші великі міста: Бірмінґем, Лідз, Ґлазґо, Шеффілд, Единбурґ, Ліверпуль, Манчестер, Бристоль, Кардифф. Держ. устрій – конституц. монархія. Королів. влада є лише почесною (напр., король не має права вето ще від поч. 18 ст.). Виконавча влада належить Прем’єр-міністру, який очолює осн. партію в Парламенті та уряд (характерно, що існування КМ писаними джерелами конституц. права практично не передбачене). Законодавча влада належить Парламенту, який складають Палата лордів і Палата громад, а також монарх. 650 членів Палати громад обирають на 5 р.; від 1998 скасовано право успадкування місць у Палаті лордів. Від 1952 королева В. Б. – Єлизавета ІІ. Після 2-ї світ. війни уряд почергово формували лейбористи (1945–51, 1964– 70, 1974–79, від 1997 – на чолі з Т. Блером) і консерватори (1951–64, 1970–74, 1979–97). Грошова одиниця – фунт стерлінґів. В. Б. очолює Співдружність Націй (форма екон. та госп. зв’язків В. Б. з її колиш. колоніями у складі 53-х країн).

Назва «Британія» уперше зустрічається в Юлія Цезаря (55 до н. е.), який намагався встановити контроль над цією територією. До складу ж Рим. імперії британ. о-ви, крім пн. частини (сучасна Шотландія), увійшли 43 і перебували там до 410 (як провінція Британія). Римлян витіснили кельти, англи, сакси та ін. племена. 597–687 запроваджено християнство. Від 793 насел. о-ва зазнало числен. нападів вікінґів. Наприкінці 9 ст. король Вассексу Альфред Великий зупинив данську інвазію, що дало змогу королю Ательстану об’єднати Англію і згодом Малькольму ІІ – Шотландію. 1016–42 – данське панування. 1066 Англію захопив норманд. герцог Вільям І Завойовник, встановивши сильну централіз. владу і феодал. устрій. Від 11 ст. Шотландія – під кер-вом англ. трону, наприкінці 12 ст. Генрі ІІ захопив Ірландію. 1215 король Іоан Безземельний підписав Велику Хартію Вольностей, що і нині є однією з гол. частин конституції країни, згодом було запроваджено Парламент. 1284 Едвард захопив Вельс. 1314 Роберт Брюс здобув незалежність Шотландії, яку Англія визнала тільки 1328. У 1337 Англія розпочала війну з Францією, що тривала до 1453. Внаслідок Століт. війни з Францією втратила території, які завоювала в 12 ст. Розвиток товарно-грош. відносин і боротьба селянства (повстання Вота Тайлера 1381 та ін.) призвели (у 15 ст.) до майже повної ліквідації залежності селян. У серед. 15 ст. між йоркськими та ланкастерськими нащадками Едварда ІІІ розгорнулася війна за англ. трон (т. зв. Війна Троянд), що скінчилася 1485 коронацією Генрі VІІ з династії Тюдорів (правила до 1603). У 1534 Генрі VІІІ проголосив себе главою Англікан. Церкви. Під час правління королеви Єлизавети І (1558–1603) Англія стала великою мор. державою і здобула значні за територією колонії на кількох континентах. 1603, коли шотланд. король Яків VI був коронов. на англ. престол як король Яків І, Шотландія та Англія фактично об’єдналися в одну державу. Однак Королівство В. Б. було проголошене після підписання акту про об’єдн. 1707 зі столицею в Лондоні. Конфлікт між династією Стюартів і Парламентом призвів до громадян. війни 1642–49, в результаті якої було проголошено респ. на чолі з О. Кромвелем. Англ. революція забезпечила утвердження ка-піталізму. 1660 монархія була відновлена, права короля значно обмежені і повнота влади фактично перейшла до Парламенту. 1714–1914 – правління ганновер. династії. Наприкінці 17 ст. сформувалися політ. фракції – торі і віґі, які у серед. 19 ст. трансформувалися у Консервативну та Ліберальну партії. Тривала боротьба з Францією за торг. і колоніал. гегемонію завершилася у 18 ст. перемогою Королівства В. Б., були захоплені великі тер. в Індії та Пн. Америці. Внаслідок війни за незалежність в Пн. Америці 1775–83 тринадцять пн.-амер. колоній відділилися і утворили незалежну державу – США. Однак наприкінці 18 ст. В. Б. значно зміцнила свої позиції у Канаді та Індії. 1801 до королівства приєднано Ірландію. Після розгрому наполеонів. армії В. Б. зміцнила свої позиції як однієї з провідних європ. держав і згодом розширила свої колоніал. володіння (захопила Австралію, Нову Зеландію, значні території у Бірмі, Пд. Африці, завершила захоплення Індії, Кіпру, Єгипту), що особливо зросли в часи правління королеви Вікторії (1837– 1901). Посилення визв. руху в колоніях змусило В. Б. створити систему домініонів (перший – Канада, від 1867). Після 1-ї світ. війни В. Б. перебувала у тяжкому екон. становищі, що дало змогу Ірландії (крім пн. частини) 1921 проголосити незалежність. Під час 2-ї світ. війни В. Б. брала участь у воєн. діях на боці антигітлерів. коаліції (військ. кабінет очолював Прем’єр-міністр В. Черчілль). Після 1945 у країні відбулася націоналізація частини економіки і розбудова соц. законодавства (у галузі медицини та соц. забезпечення). Від серед. 60-х рр. відбувається зріст екон. та сусп. (пресинг профспілок, хвилі страйків), а також нац. (конфлікт у Пн. Ірландії, вимоги автономії Шотландії та Вельсу) проблем. У 40–70-х рр. отримали незалежність майже всі британ. колонії. Від 1969 у Пн. Ірландії фактично велися воєнні дії. Прем’єр-міністр М. Тетчер (1979–90) здійснила неоліберал. реформи, які вивели країну з екон. кризи, припинила роль В. Б. як держави-опікуна. У серпні 1994 Ірланд. респ. армія (ІРА) оголосила про одностороннє припинення вогню і мирний процес, що розпочато між урядами В. Б. та Ірландії на поч. 90-х рр., однак невдоволені його результатами вояки ІРА 1996 відновили терорист. діяльність (2005 оголосили роззброєння).

Країна омивається водами Атлантичного океану, його морями – Північним і Ірландським; протоками Ла-Манш і Па-де-Кале відокремлена від материк. частини Європи. Берегова лінія розчленована глибокими затоками. На Пн. Англії знаходяться Пеннінські гори з найвищою точкою – г. Скафелл-Пайк (978 м над р. м.). На Пд. від Пеннінських гір і на Сх. від Вельсу знаходиться рівнина, що займає більшу частину Центр. і Пд. Англії. На крайньому Пд. о-ва – Дартмурські пагорби (бл. 610 м над р. м.). Найбільшими річками країни є Северн, Темза, Трент і Мерсі. Значну частину тер. Пн. Ірландії займає рівнина, в центрі якої найбільше озеро В. Б. – оз. Лок-Ней (390 км2). Найбільші ріки – Банн, Ерн, Фойл. Тер. Шотландії здебільшого гориста. На Пн. Шотландії у Ґрампіанських горах знаходиться найвища точка Сполученого Королівства – г. Бен-Невіс (1344 м над р. м.). У Пд. Шотландії – Пд.-шотланд. височина. Гол. річки Шотландії: Клайд, Спей, Твід. Серед числен. озер – Лох-Ломонд, Лох-Несс і Лох-Оу. У центрі Вельсу знаходиться осн. гірський масив – Кембрійські гори. Найвища точка – г. Сноудонія (вис. бл. 1085 м над р. м.). Гол. річками Вельсу є Северн, Вай, Ді, Уск, Тейфі, Тиві. В Англії, Вельсі і Пн. Ірландії м’який та вологий клімат, Шотландія є найхолоднішим регіоном В. Б. Середня т-ра січня від –3 до –7 °С, липня від +11 до +17 °С. Опадів до 3000 мм на Зх. і 750 на Пд. Сх. на рік. Ліси займають менше 1/10 тер. В. Б., осн. частина – у пн.-сх. Шотландії та пд.-сх. Англії. Найчастіше зустрічаються дуб, в’яз, бук, береза, сосна. Серед представників фауни – олень, лисиця, кролик, заєць, борсук, серед птахів – куріпка, голуб, ворон. Нац. парки В. Б.: Лох-Ломонд, Троссакс, Дартмур, Ексмур, Пембрукшир-Коуст, Брекон-Біконс, Сноудонія, Пік-Дистрикт, Норфоук-Бродз, Йоркшир-Дейлс, Норт-Йорк-Мурс, Лейк-Дистрикт, Нортгамберленд. Серед корисних копалин – нафта, природ. газ, кам’яне вугілля, торф, залізо, мідь, свинець, пірити, фосфорити, боксити, запаси яких досить обмежені.

В. Б. є однією з найрозвинутіших країн світу (за класифікацією ООН), поруч із США – найбільший експортер капіталу. Належить до «великої вісімки» провід. індустріал. країн світу. Доля пром-сті у ВВП 26,3 %, с. госп-ва – 1,0 %. ВНП на одну особу складає 29,6 тис. дол. США (2004). Провідна галузь пром-сті – машинобудування, зокрема й електротех. і радіоелектронне, транспортне, тракторно- та станкобудування. Розвинуті нафтопереробна, хім., текстил., харч. пром-сті. Військ. пром-сть спеціалізується на вироб-ві авіаракет. техніки, літаків, гелікоптерів, бойових кораблів (есмінці і фрегати), бронетанк. техніки. Понад 40 % пром. продукції експортується. Гол. галузь с. госп-ва – м’ясо-молочне та молочне скотарство. Тваринництво дає понад 80 % товар. с.-г. продукції. Розвинуті птахівництво і рибальство. Вирощують пшеницю, ячмінь, цукр. буряк, картоплю, корм. культури, рапс. Осн. мор. порти: Лондон, Саллом-Во (Шетландські о-ви), Мілфорд-Гейвен, Мідлсборо, Ліверпуль, Манчестер, Ґлазґо. Міжнар. аеропорти: Лондон, Бірмінґем, Ліверпуль, Манчестер, Ґлазґо. В. Б. експортує нафту та нафтопродукти, машини й обладнання, автомобілі, озброєння, хім. продукти, текстиль, імпортує сировину, продовольчі товари. Гол. зовн.-торг. партнери: країни ЄС, США, Японія. В. Б. – чл. ООН, НАТО, ОБСЄ, ЄС, Орг-ції екон. співроб-ва і розвитку.

В. Б. багата на визначні пам’ятники історії та культури. У Пн. Ірландії – це «Дорога Велетнів», гірське утворення на пн. березі, що складається з декількох тисяч багатогран. базальт. колон вис. бл. 6 м. Згідно з легендою, воно було споруджене велетнями як частина дороги з Ірландії у Шотландію. У Белфасті – будинок муніципалітету; протестант. собор св. Анни, музей Альстера. В м. Інвернесс – замок 12 ст.; залишки форту 4 ст. У Ґлазґо – собор св. Мунґо (1136 – сер. 15 ст.); музей Ґлазґо; одна з кращих у В. Б. худож. галерей – Келвінґров; музей Гантеріан (1807); ботан. сад; зоопарк. В Единбурзі – церква св. Маргарити (11 ст.); замок Касл-рок; королів. резиденція в Шотландії – палац Голіруд; собор св. Жіля (15 ст.); будинок шотланд. Парламенту (1639); будинок протестант. реформатора Дж. Нокса (бл. 1550); нац. галерея Шотландії; нац. портретна галерея Шотландії, королів. музей, музей сучас. історії, музей історії Шотландії. У Кардиффі – замок (11 ст.); церква св. Іоана Хрестителя (15 ст.); нац. музей Вельсу. У Стратфорді – будинок-музей Шекспіра, Королів. Шекспірівський театр. В Оксфорді і Кембриджі знаходяться ун-ти (одні з найстаріших у Європі) з великою кількістю пам’яток арх-ри 12 ст. У Лондоні – Британ. музей, де зберігаються всесвітньо відомі археол. знахідки, колекції картин, монет, медалей; Музей Вікторії і Альберта, де зберігаються зразки приклад. мист-ва майже всіх країн світу, всіх стилів і епох; музей історії Лондона з колекцією експонатів від часів Рим. імперії; галерея Тейт з колекціями британ. і європ. мист-ва кін. 19–20 ст.; нац. галерея з зібранням творів зх.-європ. живопису; Лондон. катівня – музей жахів середньовіччя з камерами тортур; музей мадам Тюссо – всесвітньо відомий музей воск. фігур; собор св. Павла (1675–1710); Лондон. вежа (1078) – музей. комплекс, в якому зберігаються коштовності Британ. корони; Вестмінстерське абатство (1065) – місце коронації британ. монархів; будинок Парламенту (1840–60) з годинник. баштою і дзвоном «Біґ-Бен» (1858); Букінґем. палац (1705) – королів. резиденція; Трафальґар. площа з колоною Нельсона; парки Гайд, Риджентс, Кенсинґтон. сади.

Укр.-британ. зв’язки мають давню історію. Дружиною Володимира Мономаха була дочка англ. короля Ґіта, з нею при князів. дворі в Києві з’явилися і перші англійці. У Києві 12 ст. були також шотланд. монастир і церква. У 15 ст., після тривалої перерви, викликаної татаро-монгол. навалою, відновлено торг. відносини з Англією, куди через Литву Балтій. морем експортувалося укр. зерно. У 17 ст. в Оксфорд. й Кембридж. ун-тах навчалися укр. студенти (зокрема Юрій Немирич). 1648 О. Кромвель висловив свою солідарність з Б. Хмельницьким у зв’язку з його перемогами над поляками. В Англії пожвавився інтерес до України у зв’язку з війною Швеції у союзі з І. Мазепою 1709 проти Рос. імперії. Гетьман П. Орлик, шукаючи союзників, підтримував зв’язки з окремими англ. політ. діячами. Проте культур. зв’язків і тим паче мовних контактів аж до 2-ї пол. 19 ст. між поневоленою Україною і В. Б. не існувало взагалі. Безпосередні зв’язки почали налагоджуватися після Крим. війни 1854–56 і скасування кріпацтва в Росії. 1869 англ. підприємці створили Новорос. т-во кам’яновугіл., заліз. й рейкового вироб-ва в Одесі, 1872 підприємець Дж. Юз заснував металург. з-д у Бахмутів. пов., при якому виникло робітниче с-ще Юзівка (нині Донецьк). Згодом збільшено експорт укр. зерна через чорномор. порти. На поч. 20 ст. англо-австр. капітал вкладено у розбудову Дрогоб. нафт. басейну на Галичині.

До укр. тематики у В. Б. зверталися поет С. Батлер (один з перших), публіцист М.-М. Дові, письменники Дж. Джерард, С. Ейдін, історики Р. Ноулз, П. Ріко, Дж. Белл, мандрівник Дж. Маршалл, учений Е. Кларк. Активно популяризували укр. фольклор на британ. теренах Б. Бересфорд, Дж. Борроу, Ф. Боденштедт, В. Ролстон, А. Вратіслав, Р. Бейн. Вагому роль у поширенні знань про укр. мову і словесність відіграли українознавчі праці В. Морфілла. М. Драгоманов та І. Франко мали зв’язки з англ. славістами, друкувалися у британ. періодиці. Твори Т. Шевченка переклали Ф. Марчант, Е.-Л. Войнич, П. Селвер, К. Робертс, Дж. Ліндзей, кращі здобутки англ. фольклору і літ-ри – І. Франко, М. Костомаров, П. Куліш, П. Свенціцький, Ю. Федькович, М. Старицький, М. Рильський, М. Бажан, Д. Павличко, Л. Танюк та ін. В укр. перекладі опубл. і твори В. Шекспіра, Ч. Діккенса, Г. Веллса, А.-К. Дойла, Г.-Р. Гаґґарда, Р. Кіплінґа, Б. Шоу, Дж. Кітса, П.-Б. Шеллі, В. Теккерея, Т.-М. Ріда та ін. На теренах В. Б. творили В. Бендер, Богдан Бора, Олександр Де, Г. Дработ, С.-М. Фостун, А. Легіт, М. Верес, О. Воропай, К. Зеленко, Г. Мазуренко, В. Свобода та ін.

Перша група українців, яка осіла у В. Б., складалася переважно з галичан, які наприкінці 19 ст. вирушивши до Америки, через брак коштів лишилися у Манчестері. 1911 до них приєдналося ще бл. 500 осіб з Галичини. Згодом значна їх кількість виїхала до Америки. 1929 створ. Укр. клуб (діяв до 2-ї світ. війни). У 1930-х рр. Я. Макогін заснував Укр. інформ. бюро в Лондоні (дир. В. Кисилевський). 1932–34 група укр. монархістів видавала інформ. бюлетень про Україну «The Investigator» (ред. В. Коростовець). Однак загалом В. Б. у міжвоєн. період не була поміт. тереном політ. діяльності укр. емігрантів. Масова ж імміграція припала на час після 2-ї світ. війни, 1946–47 сюди прибули бл. 6000 колиш. вояків польс. корпусу генерала В. Андерса, бл. 8400 солдатів і офіцерів дивізії «Галичина» та 21–25 тис. осіб (чверть із них – жінки), які прибули з таборів для біженців і переміщених осіб Німеччини (остарбайтери, в’язні концентрац. таборів та політ. втікачі з України). 1947 українцями В. Б. створ. громад. орг-цію Союз українців Британії, а 1949 – Об’єдн. українців у В. Б., які з часом створили свої осередки укр. життя. 1979 у Лондоні засн. філію рим. Укр. катол. ун-ту, яка стала одним із осередків укр. духовності й культури. 1970–91 укр. мову та літ-ру вивчали факультативно при школі славіст. і сх.-європ. студій Лондон. ун-ту, від 1991 при школі з ініціативи П. Яцика створ. курс історії України, який викладав М. Бойцук, а нині – А. Вілсон. У 1990-х рр. розвинуто українознавчі програми в Бірмінґем. ун-ті, переважно в галузі політекономії. 1950 уперше організовано літні табори для укр. дітей, зокрема Пласту, Спілки укр. молоді. 1957 засн. укр. суботні школи. На 1966 їх діяло 43 (2473 учні і 217 вчителів), на 1986 – 13 (310 учнів і 72 вчителя), на 1990 – 16 (448 учнів і 72 вчителя). Допомогу укр. студентам надає Комісія допомоги укр. студенству, Укр. студент. спілка, які діють від 1947. Серед хорів на теренах В. Б. – «Гомін», «Дніпро», «Діброва», «Русалка Дністрова», «Трембіта», «Боян», «Заграва», «Верховина», «Волошки», серед танцювал. колективів – «Орлик», «Крилаті», «Говерла». 1947 засн. Укр. інформ. службу, 1987 – Укр. пресову агенцію. Видання творів і праць укр. дисидентів здійснила Укр. видав. спілка. 1948 побачив світ перший номер сусп.-політ. і наук.-літ. місячника ОУН(б) «Визвольний шлях». Об’єдн. українців у В. Б. видає тижневик «Українська думка», квартальник «The Ukrainian Review», ж. «Юні друзі». Серед громад. орг-цій – Ліга укр. православ. молоді, Укр. реліг. т-во св. Софії, т-ва «Бойківщина» та «Гуцульщина», Легіон ім. С. Петлюри, Т-во укр. літераторів, Укр. ком-т миру. Від 1948 у В. Б. діє УАПЦ, при якій богослужіння проводять у 6-и церквах. УАПЦ управляли Мстислав Скрипник, Володимир Дідович, від 1991 – Іван Дерев’янко. 1950 створ. ген. вікаріат УГКЦ на чолі з Олександром Малиновським, 1957 – екзархат на чолі з Вільямом Ґодфрі. Єпископами УГКЦ були також Авґустин-Євген Горняк (1963– 87), Михаїл Кучм’як (1989–2002), від 2002 – Павло Хомницький. 1968 освячено Укр. катол. собор у Лондоні. Нині у В. Б. – 14 парафій, 16 церков і 14 священиків УГКЦ. У Лондоні функціонують музеї Т. Шевченка та С. Бандери, у Манчестері – А. Горської. Оскільки демогр. перепис у В. Б. не включає питань стосовно етніч. походження, то неможливо дати достатньо точної статистики про українців у країні. За різноманіт. даними українців у В. Б. – між 20-ма і 35-ма тисячами. Переважна більшість їх живе у пром. зонах на Пн. Англії та Мідлендсі. Бл. 30 % українців мешкає у Ланкеширі, переважно в Манчестері; 26 % – у Ноттінґемі, Ковентрі, Лестері та ін. містах у Мідлендсі; 26 % – у Йоркширі, головно у Брадфорді та Лідзі; 12 % – у Лондоні і Сауті; 4 % – в Шотландії, концентровано в Единбурзі та Дунді; 2 % – у Вельсі, головно у Кардиффі та Свансі. Так як на сьогодніш. день відбувається тенденція до асиміляції знач. частини другого і третього поколінь британ. українців та до слабкого припливу легал. емігрантів з України, укр. громада робить все для того, щоб зберегти свою нац. першооснову, передаючи новим поколінням укр. мову, знання про Україну та її історію, укр. реліг. та культурні традиції. Від 1992 веде радіомовлення «Українська служба Бі-Бі-Сі». Нині В. Б. – один з найважливіших партнерів України в Європі. Дипломат. відносини України з В. Б. встановлені 10 січня 1992.

Літ.: Коротка історія Британії / A Concise British History. К., 1999; Покальчук Ю. Українці у Великій Британії. Л., 1999; 50-ліття «Пласту» у Великій Британії. Л., 1999; Бідюк Н., Балацька Л. Освіта у Великій Британії / Education in Great Britain. Хм., 2000.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2005