Велика Вісімка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Велика Вісімка

«ВЕЛИ́КА ВІ́СІМКА» – назва групи країн світу (Велика Британія, Італія, Канада, Німеччина, РФ, США, Франція, Японія), які найбільшою мірою впливають на розвиток світової економіки та політики. Країни «В. в.» проводять щорічні зустрічі на найвищому рівні, у яких, залежно від формату конституц. устрою держави, беруть участь президенти або прем’єр-міністри. На цих зустрічах також присутні керівні особи ЄС – голова Європ. комісії та лідер держави, яка утримує на час проведення зустрічі посаду голови у Європ. Раді.

Вперше засідання ниніш. «В. в.» ще у форматі 6-ти країн (Велика Британія, Італія, Німеччина, США, Франція, Японія) було проведено 1975 у м. Рамбує (Франція). Канада приєдналася до цієї групи у 1976, а від 1977 участь у засіданнях бере Європ. співтовариство. 1994 вперше у засіданнях з політ. питань взяла участь РФ, яка від 1998 є повноправ. членом «В. в.» Загалом від 1975 відбувся 31 саміт «В. в.»: Франція – 1975 (Рамбує), 1982 (Версаль), 1989 (Париж), 1996 (Ліон), 2003 (Евіан); США – 1976 (Сан-Хуан), 1983 (Вільямсбурґ), 1990 (Г’юстон), 1997 (Денвер), 2004 (Сі Айленд, шт. Джорджія); Велика Британія – 1977, 1984, 1991 (усі – Лондон), 1998 (Бірмінґем), 2005 (Пертшир, Шотландія); Німеччина – 1978, 1985 (обидва – Бонн), 1992 (Мюнхен), 1999 (Кьольн); Японія – 1979, 1986, 1993 (усі – Токіо), 2000 (Окінава); Італія – 1980, 1987 (обидва – Венеція), 1994 (Неаполь), 2001 (Ґенуя); Канада – 1981 (Оттава), 1988 (Торонто), 1995 (Галіфакс), 2002 (Кананаскіс). Гол. завдання щоріч. зустрічей – обговорення у неформал. обстановці найбільш актуал. екон. і політ. проблем глобал. розвитку та питань міжнар. безпеки, зближення позицій лідерів провідних держав світу в цих питаннях і вироблення спільних підходів та можливих заходів співроб-ва. Під час самітів 2000–05 регулярно обговорювалися проблеми зміцнення механізмів зростання світ. економіки, підвищення добробуту та зайнятості; розвитку світ. торг. системи, зокрема заходи щодо зміцнення багатосторон. правил торгівлі, запобігання протекціонізму, забезпечення успіху багатосторон. торг. переговорів та розширення потенціалу використання менш розвиненими країнами переваг багатосторон. торг. системи; вироблення стратег. підходу до боротьби з бідністю; фінансування розвитку та зміцнення міжнар. фінанс. арх-ри; полегшення заборгованості найбільш бідних країн та країн, що розвиваються; розвитку освіти, охорони здоров’я; розповсюдження новітніх цифр. інформ. та комунікацій. технологій; охорони довкілля; розвитку біотехнологій та продовольчої безпеки; зміцнення міжнар. безпеки, зокрема ядерної; нерозповсюдження зброї масового знищення та матеріалів, що використовуються у її виготовленні; боротьби з міжнар. тероризмом, транснац. злочинністю і наркобізнесом. Поряд із постій. проблемами на самітах обговорюються й ін. актуал. питання, зокрема у Окінаві – забезпечення культур. розмаїття, старіння населення, збереження геному людства; у Кананаскісі – розвитку міжнар. транспорту; у Евіані – окремі регіон. проблеми: Ірак, Пн. Корея, Афганістан, Іран, Алжир, Зімбабве, ізраїл.-палестин. відносини; у Пертширі – проблеми розвитку країн Африки та глобал. змін клімату. Кожен член «В. в.» по черзі виконує функції головування один рік, протягом якого у цій країні відбувається чергова зустріч на вищому рівні. 2005 функції головуючого перейшли від США до РФ, де 2006 у С.-Петербурзі відбудеться 32-га зустріч «В. в.». Нині спостерігається тенденція до демократизації процедур обговорення ключових екон. та політ. питань, яка ґрунтується на ідеї нового партнерства з країнами, що не є чл. «В. в.». (особливо з країнами, що розвиваються), а також із міжнар. орг-ціями та інституціями громадян. сусп-ва, включаючи приватні та неурядові орг-ції. Під час останніх зустрічей до дискусій запрошувалися лідери низки впливових країн «з виникаючими ринковими демократіями» та країн, що розвиваються (Алжир, Бразилія, Китай, Єгипет, Індія, Малайзія, Мексика, Ніґерія, Саудів. Аравія, Сенеґал, ПАР та ін.), а також Швейцар. Конфедерації, ООН, Всесвіт. банку, МВФ та СОТ. За результатами самітів зазвичай приймалися спільні комюніке, однак 2002 їх замінив ін. документ – Підсумкові висновки головуючого, що свідчить про наближення механізмів функціонування «В. в.» до формату, прийнятому для самітів лідерів ЄС у рамках Європ. Ради. Водночас механізм погодження позицій під час самітів «В. в.» дедалі більше супроводжується створенням спільних робочих груп та програм чи планів дій щодо найважливіших проблем, зокрема під час зустрічі в Окінаві намічено комплекс заходів із розвитку інформ. і комунікац. технологій, для здійснення яких створ. Цільову групу з питань розвитку можливостей використання цифр. технологій; погоджено план боротьби з найбільш небезпеч. інфекц. хворобами (СНІД, малярія, туберкульоз та ін.). На зустрічі у Ґенуї погоджено рішення про виділення у фонд по боротьбі із зазнач. хворобами 1,3 млрд дол. США; створено цільову групу з питань реалізації Дакар. рамкового плану дій для забезпечення до 2015 у всьому світі загальнообов’язк. початк. освіти; прийнято план дій у галузі цифр. технологій. На саміті у Кананаскісі ініційовано: програму глобал. партнерства «В. в.» у питаннях запобігання розповсюдженню зброї та матеріалів масового знищення, що передбачає реалізацію протягом 10-ти р. спільних проектів вартістю у 20 млрд дол. США; спільні дії щодо безпеки міжнар. перевезень; план дій «В. в.» стосовно Африки; план співроб-ва «В. в.» з питань безпеки перевезень. У Евіані, на додаток до виробленої на Кьольн. саміті ініціативи щодо полегшення боргового тягаря найбідніших країн із великим обсягом заборгованості, сформульовано т. зв. евіан. підхід до врегулювання Париз. клубом боргових проблем ін. країн; ухвалено рішення про впровадження нового міжнар. фінанс. інструменту для сприяння екон. розвитку; затверджено плани дій щодо використання науки і технологій з метою сталого екон. розвитку, а також щодо зменшення загрози надмір. експлуатації мор. ресурсів та підвищення безпеки мореплавання; створ. групу з питань ядер. безпеки та контртерорист. групу для боротьби із міжнар. тероризмом; схвалено керівні принципи для сприяння безпеч. цивіл. використанню ядер. технологій, плани дій із запобігання радіолог. тероризму, гарантування безпеки джерел радіоактив. матеріалів, нарощення боротьби з тероризмом. В Пертширі ухвалено комплекс. план підтримки країн Африки, який, зокрема, передбачає подвоєння обсягу допомоги до 2010 і списання боргів найбідніших країн.

Таким чином, незважаючи на гостру критику з боку антиглобалістів, «В. в.» дедалі більше перетворюється на один із провідних механізмів глобал. екон. та політ. регулювання.

Літ.: N. Bayne. The G8 and the globa-lisation challenge // Paper prepared for the Academic Symposium G8 2000 on «New Directions in Global Governance: G8’s Okinawa Summit». Okinawa, 2000, July 19–20; J. Kirton, J. Daniels, A. Freytag. Guiding global order: G8 governance in the twenty-first century. Ashgate, 2001.

В. Р. Сіденко

Стаття оновлена: 2005