Великий Бурлук

ВЕЛИ́КИЙ БУРЛУ́К  — селище міського типу Харківської області, райцентр. Знаходиться на однойм. річці (притока Сіверс. Дінця, бас. Дону), за 3 км від залізнич. ст. Бурлук та за 108 км від обл. центру. Автостанція. Має автобусне сполучення з містами Харків, Куп’янськ, Чугуїв, с-щами міського типу Дворічна, Печеніги та з м. Валуйки (Бєлгород. обл., РФ). Площа 6,4 км². Насел. 5007 осіб (2001, складає 95,8 % до 1989), переважно українці. Відоме від 70–80-х рр. 17 ст., коли край почали заселяти переселенці з Наддніпрянщини. Виникло як укріплений пункт для захисту пд. кордонів Рос. держави від татар. Уже 1675 В. Б. був відомим містечком. Нерідко мешканцям доводилося організовувати оборону проти нападів крим. татар. 1698 татари розграбували і зруйнували с-ще, та мешканці швидко відбудували і розширили його. Від поч. заселення землі навколо В. Б. почала захоплювати козац. старшина, а від кін. 17 ст. упродовж двох з чвертю століть переважною частиною земель володіли харків. полковники Донець-Захаржевські та їх спадкоємці Задонські. Жит. В. Б. брали участь у Північній війні 1700–1721, зокрема й у боях під Ерестфером у 1701. На 1750 у селі налічувалося 1760 мешканців, на 1850 — 4237. На поч. 20-го ст. через В. Б. прокладено залізницю, що з’єднала Бєлгород з Куп’янськом. Внаслідок голодомору 1932–33 померло 889 жит. Від 24 червня 1942 до 3 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни загинуло 1009 мешканців В. Б. Від 1963 — смт. Гол. підприємства: ВАТи — «Великобурлуц. сиророб. завод» та «Ремонтно-транспортне підприємство», ЗАТ «Великобурлуц. хлібоприймал. підприємство», автотранспортне та автодорожне підприємства, хлібокомбінат, друкарня. У В. Б. — заг.- осв. школа, дитсадок; центр. рай. лікарня, поліклініка; муз. школа, Будинок культури, Великобурлуцький краєзнавчий музей; ДЮСШ; відділ. 4-х банків. Діє УПЦ МП. У 70–90-х рр. 18 ст. у В. Б. часто навідувався філософ і письменник Г. Сковорода (пам’ят. обеліск знаходиться на тер. ремонтно-транспорт. підприємства). Серед пам’яток архітектури — колишня садиба Донець-Захаржевських–Задонських (1 чв. 19 ст.), залізнич. вокзал та водонапірна башта (1903). Встановлено мемор. комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — д-р біол. н. А. Гладкова, д-ри мед. н. В. Давиденко та В. Шантир, Герой Радянського Союзу І. Каліберда.

Завантажити статтю