Великий Бурлук

ВЕЛИ́КИЙ БУРЛУ́К — селище міського типу Харківської області, райцентр. Знаходиться на однойм. річці (притока Сіверс. Дінця, бас. Дону), за 3 км від залізнич. ст. Бурлук та за 108 км від обл. центру. Авто­станція. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Харків, Купʼянськ, Чугуїв, с-щами міського типу Дворічна, Печеніги та з м. Валуйки (Бєлгород. обл., РФ). Площа 6,4 км². Насел. 5007 осіб (2001, складає 95,8 % до 1989), пере­важно українці. Ві­доме від 70–80-х рр. 17 ст., коли край почали заселяти пере­селенці з Над­дні­прянщини. Виникло як укріплений пункт для захисту пд. кордонів Рос. держави від татар. Уже 1675 В. Б. був ві­домим містечком. Нерідко мешканцям доводилося організовувати оборону проти нападів крим. татар. 1698 татари роз­грабували і зруйнували с-ще, та мешканці швидко від­будували і роз­ширили його. Від поч. заселе­н­ня землі навколо В. Б. почала захоплювати козац. старшина, а від кін. 17 ст. упродовж двох з чвертю століть пере­важною частиною земель володіли харків. полковники Донець-Захаржевські та їх спадкоємці Задонські. Жит. В. Б. брали участь у Пів­нічній війні 1700–1721, зокрема й у боях під Ерестфером у 1701. На 1750 у селі налічувалося 1760 мешканців, на 1850 — 4237. На поч. 20-го ст. через В. Б. прокладено залізницю, що зʼ­єд­нала Бєлгород з Купʼянськом. Внаслідок голодомору 1932–33 померло 889 жит. Від 24 червня 1942 до 3 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни загинуло 1009 мешканців В. Б. Від 1963 — смт. Гол. під­приємства: ВАТи — «Великобурлуц. сиророб. завод» та «Ремонтно-транс­порт­не під­приємство», ЗАТ «Великобурлуц. хлібо­при­ймал. під­приємство», автотранс­порт­не та автодорожне під­приємства, хлібокомбінат, друкарня. У В. Б. — заг.- осв. школа, дитсадок; центр. рай. лікарня, поліклініка; муз. школа, Будинок культури, Великобурлуцький крає­знавчий музей; ДЮСШ; від­діл. 4-х банків. Діє УПЦ МП. У 70–90-х рр. 18 ст. у В. Б. часто навідувався філософ і письмен­ник Г. Сковорода (памʼят. обеліск знаходиться на тер. ремонтно-транс­порт. під­приємства). Серед памʼяток архітектури — колишня садиба Донець-Захаржевських–Задонських (1 чв. 19 ст.), залізнич. вокзал та водонапірна башта (1903). Встановлено мемор. комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — д-р біол. н. А. Гладкова, д-ри мед. н. В. Давиденко та В. Шантир, Герой Радянського Союзу І. Каліберда.

Завантажити статтю