Великий вогонь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Великий вогонь

«ВЕЛИ́КИЙ ВОГО́НЬ» – неоязичницька духовно-релігійна течія. Виникла у 90-х рр. 20 ст. на Житомирщині. Засн. – Г. Боценюк. Послідовники «В. в.» обстоюють ідею абстракт. слов’янськості, вірять у присутність душ пращурів, які жили за законами Розуму. Боги у них – сили природи. В общині «В. в.» вшановують Сварога (дарував людям вічне життя і поєднав силу Вогню й Розуму), Рода і його синів – Перуна (особливе поклоніння), Одина і Водина, дружину Перуна Ладу, Даждьбога. Від нього як сили неба послідовники «В. в.» ведуть свій рід і очікують його приходу. Календар «В. в.» передбачає поклоніння чотирьом сонцям, які уособлюють Хорс, Ярило, Світовид і Сварог. Визнають смертність духов. тіла людини, духовну єдність чоловіка і жінки. Морал. закони «В. в.» пропагують шлюбну вірність, любов до живої природи, сприяння добру і зневагу до зла, утвердження свободи людини. Центр. місцем для здійснення обрядів «В. в.» є капище-святилище, на якому зводиться житло князя громади. У «В. в.» вважаються священними усі давні слов’ян. дохристиян. культові споруди і речі слов’ян. поховань.

А. М. Колодний

Стаття оновлена: 2005