Великий Глибочок - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Великий Глибочок

ВЕЛИ́КИЙ ГЛИБО́ЧОК – село Тернопільського району Тернопільської області. До села приєднано х. Під Гаєм. Знаходиться на р. Нестерівка (прит. Серету, бас. Дністра), за 10 км від обл. центру. Пл. 5,05 км2. Залізнична станція. Перша писемна згадка датується 1529, згідно з описом Чернихів. замку. Частина назви – «Великий» – відома від 18 ст. 1546 власник Тернополя Я. Тарновський захопив Глибочок, що належав Б. Острозькій. Село зазнало нападів татар 1544, 1575, 1629, 1653, 1694. Під час повстання під проводом Б. Хмельницького багато жит. села вступило в загони М. Кривоноса. 1772–1810 та від 1815 – у складі Австрії, 1810–15 – у складі Росії. 1870 через село прокладено залізницю, що з’єднала Тернопіль із Львовом. Діяли т-ва «Просвіта» (від 1903), «Січ» (від 1905), чотирикласна школа (від 1910). У серпні 1914 В. Г. зайняли рос. війська, працював шпиталь. Від 1918 – у складі ЗУНР, від 1920 – у складі Польщі. 1939 у селі встановлено рад. владу. 1940–62 – райцентр новоствор. Терноп. обл. Під час нім.-фашист. окупації (30 червня 1941 – 23 березня 1944) діяв концтабір. 1962–67 – у складі Збараз. р-ну, від 1967 – у складі Терноп. р-ну. 1985–89 – смт. У В. Г. – заг.-осв. школа, Будинок культури, б-ка; лікарня Червоного хреста; шкіл. кімната-музей, сільс. музей Я. Стецька. Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1846), 2 каплички, «фігура» Пресвятої Богородиці. Встановлено пам’ятники на честь скасування панщини 1848, Т. Шевченку, воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світ. війни, воякам УПА, Я. Стецьку, пам’ятні знаки «За тверезість» та воякам УПА, мемор. дошка Я. Стецьку. У В. Г. – Серетський гідрологічний заказник, Чистилівський орнітологічний заказник (обидва – заг.-держ. значення), заповідник місц. значення «Вільшана». На околицях села виявлено пізньопалеолітичну стоянку, поселення доби пізньої бронзи, могильник і поселення періоду ран-нього заліза, розкопано 3 кургани періоду Київ. Русі (див. Великий Глибочок І). У В. Г. перебували письменники І. Франко та Лесь Мартович (1899), А. Малишко і В. Собко (1939), композитори Є. Козак і Г. Майборода, художник І. Зілінко, митрополит А. Шептицький. Проживає фольклорист і музикознавець П. Медведик. Працювали режисерами у самодіял. нар. драм. театрі Є. Ваврик, Т. Давидко.

Б. І. Мельничук

Стаття оновлена: 2005