Великий Глибочок

ВЕЛИ́КИЙ ГЛИБО́ЧОК — село Тернопільського ра­йону Тернопільської області. До села при­єд­нано х. Під Гаєм. Знаходиться на р. Нестерівка (прит. Серету, бас. Дністра), за 10 км від обл. центру. Площа 5,05 км². Залізнична станція. Перша писемна згадка датується 1529, згідно з описом Чернихів. замку. Частина назви — «Великий» — ві­дома від 18 ст. 1546 власник Тернополя Я. Тарновський захопив Глибочок, що належав Б. Острозькій. Село за­знало нападів татар 1544, 1575, 1629, 1653, 1694. Під час пов­ста­н­ня під проводом Б. Хмельницького багато жит. села вступило в загони М. Кривоноса. 1772–1810 та від 1815 — у складі Австрії, 1810–15 — у складі Росії. 1870 через село прокладено залізницю, що зʼ­єд­нала Тернопіль із Львовом. Діяли товариства «Просвіта» (від 1903), «Січ» (від 1905), чотирикласна школа (від 1910). У серпні 1914 В. Г. зайняли рос. війська, працював шпиталь. Від 1918 — у складі ЗУНР, від 1920 — у складі Польщі. 1939 у селі встановлено рад. владу. 1940–62 — райцентр ново­створ. Терноп. обл. Під час нім.-фашист. окупації (30 червня 1941 — 23 березня 1944) діяв концтабір. 1962–67 — у складі Збараз. р-ну, від 1967 — у складі Терноп. р-ну. 1985–89 — смт. У В. Г. — заг.-осв. школа, Будинок культури, б-ка; лікарня Червоного хреста; шкіл. кімната-музей, сільс. музей Я. Стецька. Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1846), 2 каплички, «фігура» Пресвятої Богородиці. Встановлено памʼятники на честь скасува­н­ня панщини 1848, Т. Шевченку, воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, воякам УПА, Я. Стецьку, памʼятні знаки «За тверезість» та воякам УПА, мемор. дошка Я. Стецьку. У В. Г. — Серетський гідрологічний заказник, Чистилівський орнітологічний заказник (обидва — заг.-держ. значе­н­ня), заповід­ник місц. значе­н­ня «Вільшана». На околицях села виявлено пізньопалеолітичну стоянку, поселе­н­ня доби пізньої бронзи, могильник і поселе­н­ня періоду ран-нього заліза, роз­копано 3 кургани періоду Київ. Русі (див. Великий Глибочок І). У В. Г. пере­бували письмен­ники І. Франко та Лесь Мартович (1899), А. Малишко і В. Собко (1939), композитори Є. Козак і Г. Майборода, художник І. Зілінко, митрополит А. Шептицький. Проживає фольклорист і музико­знавець П. Медведик. Працювали режисерами у самодіял. нар. драм. театрі Є. Ваврик, Т. Давидко.

Завантажити статтю