Великий театр Росії Державний академічний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Великий театр Росії Державний академічний

ВЕЛИ́КИЙ ТЕА́ТР РОСІ́Ї Державний академічний – культурно-освітня установа. Засн. 1776 князем П. Урусовим у Москві. Від 1806 підпорядк. Дирекції моск. імператор. театрів. Від 1919 – академічний. Нагородж. 2-ма орденами Леніна (1937, 1976). Має глядац. зал на 2155 місць. На сцені театру вперше здійснено постановки опер М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського, М. Мусоргського, О. Бородіна, М. Римського-Корсакова та ін. На поч. 20 ст. світ. визнання набули рос. вокальна (Ф. Шаляпін, А. Нежданова, Л. Собінов) та балетна (Є. Гельцер, О. Горський, В. Тихомиров) школи. Гол. диригент – О. Лазарев (від 1987), гол. балетмейстер – Ю. Григорович (від 1964), гол. хормейстер – С. Ликов (від 1990), гол. художник – В. Лівенталь (від 1988), худож. кер. і диригент О. Ведерников (від 2001). У 1961–89 вистави йшли також у Кремлів. палаці з’їздів. На сцені театру гастролювали провідні світ. оперні театри.

Із В. т. Р. пов’язана й укр. муз. культура. 1778–87 на сцені театру виступав укр. танцюрист Т. Бубликов (Бубличенко). У 19 – на поч. 20 ст. – співаки: Є. Азерська, І. Алчевський, А. Боначич, І. Бутенко, С. Гулак-Артемовський, П. Кошиць, Л. Люценко, М. Максаков, М. Медведєв, О. Мосін, Є. Павловська, С. Трезвинський, Д. Усатов, М. Цибушенко; диригенти І. Альтані, П. Щуровський. 1911 на сцені театру т-во «Кобзар» провело вечір пам’яті Т. Шевченка з показом вистави «Назар Стодоля». Згодом відбувалися гастролі низки укр. театрів опери та балету. У рад. час на сцені театру проходили Декади укр. мист-ва в Москві (1936, 1951, 1960). Із театром пов’язаний творчий шлях укр. митців і митців укр. походження: співаків Л. Балановської, О. Бишевської, П. Білинника, О. Благовидової, Б. Бобкова, Л. Божко-Лацанич, В. Борисенко, Є. Вербицької, І. Воликівської, О. Ворошила, Ю. Гуляєва, К. Держинської, С. Друзякіної, Б. Златогорової, А. Іванова, О. Катульської, Є. Кибкала, І. Козловського, О. Кривчені, В. Лубенцова, Ю. Мазурка, Л. та І. Масленникових, М. Микиші, П. Норцова, Г. Олійниченко, М. Рейзена, Л. Сергієнко, П. Цесевича, співака і режисера В. Лоського, солістів балету О. Лепешинської, В. Преображенського, Л. Семеняки, О. Соболя; диригентів М. Альтенберґа, Е. Купера, Ю. Файєра, Л. Штейнберґа. Оформлювачем низки вистав у театрі (зокрема «Черевичок» П. Чайковського, «Тараса Бульби» В. Соловйова-Сєдого, «Декабристів» Ю. Шапоріна) був А. Петрицький. Водночас діяльність провід. митців театру – співака Л. Собінова, балетмейстерів Л. Жук, Р. Захарова, В. Литвиненка, М. Мордкіна, диригентів В. Авранека і В. Сука, режисерів Й. Лапицького, М. Смолича, художників В. Дмитрієва і Ф. Федоровського – пов’язана з Україною. Серед постановок творів укр. авторів – опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (створ. 1864), «Броненосець “Потьомкін”» О. Чишка (1938), «Від щирого серця» Г. Жуковського (1951), балети «Карманьйола» В. Фемеліді (1935), «Лелеченя» (1937) і «Світлана» (1939) Д. Клебанова, «Лісова пісня» Г. Жуковського (1961). Балетна й оперна трупи В. т. Р. гастролювали на сцені Київ. опери 1954 і 2003.

Літ.: Большой театр СССР. Москва, 1973–87. Вып. 1–4; Станішевський Ю. Національна опера України: Історія і сучасність. К., 2002.

Ю. О. Станішевський

Стаття оновлена: 2005