Коньонков Сергій Тимофійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коньонков Сергій Тимофійович

КОНЬО́НКОВ Сергій Тимофійович (Ко­нён­ков Сергей Тимофеевич; 28. 06(10. 07). 1874, с. Караковичі, нині Смолен. обл., РФ – 09. 12. 1971, Москва) – російський скульптор. Сталін. (1951) та Ленін. (1957) премії. Дійс. чл. АМ СРСР (1954). Нар. художник СРСР (1958). Герой Соц. Праці (1964). Держ. нагороди СРСР. Чл. Спілки рос. художників (1909), СХ СРСР. Закін. Моск. уч-ще жи­­вопису, скульптури та арх-ри (1899; викл. С. Волнухін, С. Іванов), навч. у С.-Петербур. АМ (1899–1902; майстерня В. Бекле­мішева). 1897 відвідав Фран­цію, Італію та Німеччину, 1912 – Грецію, Єгипет. 1918–22 – викл. сту­дії Пролеткульту та ВДХУТЕМАСу в Москві. 1924 відряджений до США для участі у вистав­ці рос. мист-ва. До 1945 жив пе­­ре­важ­но у Нью-Йорку. Учасник міських, всерос., зарубіж. худож. виставок від 1910-х рр. Персон. – у Москві (1916, 1954, 1965), Нью-Йорку (1924), Римі (1928–29), Ленінграді (нині С.-Петербург, 1954). На прохання П. Харитоненка 1913 виконав мармур. розп’яття для Спас. церкви на Харківщині. Зробив дерев’яні меблі у вигляді живих персонажів, зокрема стілець «Олексій Макарович», крісло «Сергій Ти­­мофійович», столик із гномом та кішкою. Творчо пере­осмислив­ши образи давніх переказів, використовував прийоми нар. різьблення. Осн. тенденції твор­чості 1920-х рр. – прагнення до монументальності, пошуки нових форм. Створював скульптурні композиції, портрети, барельєфи, горельєфи, пам’ятники. На запрошення арх. С. Бродського оздобив Петрозавод. муз.-драм. театр (РФ, 1953–54). Автор кн. спогадів «Мой век» (Москва, 1971). У 1974 відкрито Мемор. музей-майстерню К. у Москві. Його іменем названо Смолен. музей образотвор. мист-в, а та­­кож вулиці у Москві, Смоленську та Рославлі (Смолен. обл.). Окре­­мі роботи зберігаються у ДРМ (С.-Петербург), галереях Нью-Йорка та Чикаґо.

Тв.: «Самсон, який розриває ланцю­ги» (1902; знищено як занадто революційну), «Л. Толстой», «Ф. Достоєвсь­кий» (обидва – 1924), «Ф. Шаляпін», «С. Рахманінов» (обидва – 1925), «М. Горь­­кий» (1928), «І. Павлов» (1930), «А. Айн­штайн» (1935), «В. Маяковський», «О. Пушкін» (обидва – 1937), «Авто­пор­трет» (1954); барельєфи та фігури для кондитерської Філіппова на вул. Твер­ська (1905); цикли – «Лісовий», «Грець­кий» (обидва – 1907–18); декор. фігури – «Сон», «Крилата» (обидві – 1913), «Жар-птиця» (1915), «Юна» (1916), «Ку­­пальниця», «Жебраки», «Зоря» (усі – 1917), «Каріатида» (1918), «Робітник», «Селянин», «Текстильниця» (усі – 1923, для Всерос. с.-г. та кустарно-пром. виставки); у Москві – барельєф полеглим у боротьбі за мир і братерство народів (Спас. башта Кремля, 1918); горельєфи фриза будинку Ін-ту геохімії АН СРСР (1953–54); пам’ятники – С. Разіну (1919), В. Леніну (1959); се­­рія рисунків «Біблійні мотиви» (1930–40-і рр.); медаль «М. Ломоносов» (1960).

Літ.: Трифонова Л. П. Сергей Тимо­феевич Коненков. Ленинград, 1975; Быч­­ков Ю. А. Коненков Сергей Тимофе­евич. Москва, 1982; Крауц Т. В мастерской Коненкова // Юный художник. 1987. № 12.

І. О. Шудрик

Стаття оновлена: 2014