Вагонобудування - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вагонобудування

ВАГОНОБУДУВА́ННЯ – науково-технічний напрям, галузь залізничного машинобудування, підприємства якої виробляють різні види залізничних вагонів. Як наук.-тех. напрям В. вивчає теор. засади і методи проектування та створення рухомого складу залізниць. Розрізняють вагони пасажирські і вантажні; для широкої і вузької колії; дво-, чотири-, шести- і багатовісні. У Рос. імперії перші наук. дослідж. у галузі В. розпочав 1835 П. Мельников, одним із основоположників науки про рухомий склад залізниць став М. Петров, дослідж. у сфері поздовж. динаміки, що вивчає взаємодію локомотивів і вагонів під час формування і руху поїзда, виконав М. Жуковський.

В Україні перші вагони збудовано 1898 на Київ. маш.-буд. з-ді. 1899 розпочато вироб-во вантаж. вагонів (критих, платформ, напіввагонів, вагонів-цистерн) на Микол. суднобуд. з-ді (припинено 1936). Тимчасово вироб-во вантаж. вагонів здійснювалось на Торез. сталеливар. з-ді та маш.-буд. з-ді побл. ст. Дружківка (1903) на Донбасі, на Харків. паровозобуд. і Нижньодніпров. металург. з-дах (1910). 1874 у посаді Крюків (нині у складі м. Кременчук Полтав. обл.) засн. вагоноремонтні майстерні (від 1928 виготовляли криті двовісні вагони), на базі яких 1930 створ. вагонобуд. з-д, нині ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (вироб-во вантаж. суцільнометал. напіввагонів, критих вагонів-хоперів, вагонів-цистерн для перевезення нафтопродуктів, а також коліс. пар, коліс і осей для ін. вагонобуд. з-дів, створення і освоєння вироб-ва вітчизн. пасажир. вагона). 2002 на з-ді вперше освоєно вироб-во пасажир. вагонів європ. класу, які мають низку переваг над вагонами рос. вироб-ва (збільшено довжину вагона на 1 купе, встановлено інформ. табло, підключення для мобіл. телефонів та персон. комп’ютерів, телевізорів). 1898 побудовано гол. вагонні майстерні Катеринин. (нині Придніпров.) залізниці, які 1926 перетворено у Нижньодніпров. вагоноремонт. з-д, що спеціалізувався на ремонті пасажир. та вантаж. вагонів (нині ВАТ «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів»). Від 1946 здійснює ремонт лише пасажир. вагонів, 1952 освоєно ремонт суцільнометал. пасажир. вагонів. 1917– 18 на Дніпров. металург. комбінаті побл. м. Кам’янське (нині Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) створ. вагонне відділ., яке 1926 перетворено на Кам’ян. (згодом Дніпродзержин.) вагонобуд. з-д, нині ВАТ «Дніпровагонмаш» (вироб-во універсал. платформ та спеціалізов. вагонів для пром-сті). 1958 на базі мех. цехів Маріупол. металург. комбінату ім. Ілліча створ. з-д важкого машинобудування (нині ВАТ «Азовмаш»), який виготовляв усі типи вагонів-цистерн у колиш. СРСР. Нині підпр-во спеціалізується на виготовленні вагонів-цистерн для бензину та ін. нафтопродуктів, спеціалізов. вагонів-цистерн для перевезення агресив. продуктів, зокрема таких, що мають властивість тверднути та кристалізуватися, вагонів-цистерн для хім. продуктів, піввагонів, вагонів бункер. типу, вагонів-хоперів, критих вагонів для легких вантажів, контейнерів-цистерн. 1969 на базі Кадіїв. з-ду металоконструкцій створ. Стахановський вагонобудівний завод (нині ВАТ), що спеціалізується на вироб-ві вантаж. вагонів для перевезення мінерал. добрив, лісу, буд. матеріалів, гранульов. і порошкоподіб. вантажів, спеціалізов.залізнич. транспортерів для перевезення великогабарит.вантажів, піввагонів, вагонів-цистерн для нафтопродуктів. З метою забезпечення вагонобуд. з-дів сталевими виливками в м. Кременчук збудовано сталеливар. з-д (нині ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»).

Наприкінці 1980-х рр. в Україні було зосереджено половину вироб. потужностей транспорт. машинобудування СРСР, зокрема тут виготовляли спеціалізов. вагони магістрал. залізниць і пром. транспорту, вагони-цистерни, великовантажні транспортери. ДХК «Луганськтепловоз» створ. дизель- та електропоїзди, трамвайні вагони. На НВО «Дніпропетровський електровозобудівний завод» розроблено 2 типи укр. електровозів. Питанням розвитку і орг-ції наук. дослідж. на залізнич. транспорті значну увагу зосереджено від 1917, зокрема 1918 створ. Експерим. ін-т шляхів сполучення, який поклав початок ВНДІ залізнич. транспорту (1935), у 1930 з метою прискорення робіт з проектування нових вагонів – Центр. вагонне КБ, 1933 – Н.-д. бюро вагонобудування. З метою підготовки інж. і наук. кадрів у галузі В. і вагон. госп-ва створ. транспортні ВНЗи, зокрема в Україні – Дніпроп. і Харків. ін-ти інж. залізнич. транспорту. У заг. системі транспорт. машинобудування СРСР Україна була одним із осн. регіонів, який постачав вантажні вагони для залізнич. транспорту. У зв’язку з цим 1961 на базі Н.-д. бюро вагонобудування створ. ВНДІ вагонобудування з філією по вантаж. вагонах у м. Кременчук. Правонаступником цієї філії став Вагонобудування Український науково-дослідний інститут (УкрНДІВ), співроб. якого вивчають наук.-практ. проблеми створення конкурентоспромож. рухомого складу. Зокрема під кер-вом А. Радзіховського створ. метод імітац. моделювання, що використовує можливості сучас. обчислюв. машин і забезпечує конструктивне компонування вагонів з модулів. Укр. фахівцями виконано низку н.-д. робіт щодо вибору і обґрунтування найраціональніших параметрів і конструктив. схем, типорозмір. рядів вантаж. вагонів, експерим. оцінки ходових і динаміч. властивостей новоствор. вагонів різних типів, зокрема створ. низку нових моделей вантаж. вагонів – вагонів-хоперів, вагонів-цистерн, залізнич. транспортерів, вагонів для пром-сті. За розроблення і впровадження у серійне вироб-во критих саморозвантажувал. вагонів-хоперів для сипких вантажів групі фахівців 1981 присуджено Держ. премію СРСР, серед них 8 укр. спеціалістів із Крюків. та Дніпродзержин. вагонобуд. з-дів і УкрНДІВ. Фахівці спеціалізов. конструктор. відділу ВАТ «Азовмаш» створили сучасні високоефективні вагони-цистерни підвищ. вантажопідйомності. Знач. внесок у розвиток і вдосконалення вагонів-цистерн зробили М. Кельріх та В. Бубнов. Співроб. Окремого КБ залізнич. транспортерів (Луганськ) спільно з УкрНДІВ створ. і випробували нові залізничні транспортери платформного і колодязеподіб. типів, зчепні і зчленовані транспортери для перевезення великогабарит. вантажів великої маси, вироб-во яких здійснює ВАТ «Стаханов. вагонобуд. з-д». Внаслідок конверсії до складу наук.-тех. потенціалу В. увійшли деякі орг-ції ВПК України, серед них – НВО «Кондиціонер», НДІ «Електроважмаш» (обидва – Харків), Центр. НДПІ «Тайфун» (Миколаїв), ПКБ «Едельвейс» (Ужгород). Н.-д. розробки у галузі В. базуються на результатах фундам. теор. та експерим. дослідж. В. Лазаряна, який створив наук. школу механіків, і його учнів з Дніпроп. ун-ту залізнич. транспорту – Є. Блохіна, В. Дановича, М. Коротенка, Л. Манашкіна, О. Савчука, а також Г. Богомаза, С. Редька, В. Ушкалова (Ін-т тех. механіки НАНУ і НКАУ, Дніпропетровськ) – з теорії поздовжньої динаміки, взаємодії вагонів і залізнич. колії, коливань вагонів та ін. питань динаміки, П. Шевченка (Укр. академія залізнич. транспорту, Харків) – у галузі міцності вагонів, А. Асніса, Б. Горбунова, Г. Раєвського (Ін-т електрозварювання НАНУ, Київ) – у галузі зварних конструкцій вагонів. Наук.-тех. забезпечення галузі здійснює УкрНДІВ, проектні роботи щодо перепрофілювання вироб. потужностей виконує Укр. ін-т з проектування підпр-в важкого машинобудування (Харків), конструктор.-технол. забезпечення – завод. тех. служби і Окреме КБ залізнич. транспортерів. Підпр-ва галузі співпрацюють із залізницями України, фірмами Німеччини, Франції, Канади, Росії, Польщі, продукцію експортують до Фінляндії, Куби, Китаю, Індії тощо. Нині актуал. питаннями В. є створення і освоєння вироб-ва нового, конкурентоспромож. рухомого складу для розвитку пасажир. і вантаж. перевезень, залучення до його виготовлення вітчизн. виробників, реконструювання і тех. переоснащення потужностей для його виготовлення тощо, що зменшить імпортну залежність України в постачанні рухомого складу із країн СНД і Зх. Європи. Для вирішення цих питань запроваджено Держ. програму «Розвиток рейкового рухомого складу соц. призначення для залізнич. транспорту і міського госп-ва» (1998) та низку ін. заходів.

Літ.: Шевченко П. В., Горбенко А. П. Вагоны промышленного железнодорожного транспорта. К., 1980; Соколов М. М. и др. Вагонное хозяйство на промышленном железнодорожном транспорте. К., 1981; Лазарян В. А. Динамика транспортных средств: Избр. тр. К., 1985; Шадура Л. А. Развитие отечественного вагонного парка. Москва, 1988; Кузьмич Л. Д. Этапы развития отечественного вагоностроения. Москва, 1996; Приходько В. И. Комплексная механизация и автоматизация производственных процессов в вагоностроении. Т. 1. Х., 1996; Його ж. Комплексная механизация и автоматизация производства сварных конструкций в вагоностроении. Т. 2. П., 1999; Лукин В. В. Конструирование и расчет вагонов. Москва, 2000.

В. С. Лагута, А. В. Донченко

Стаття оновлена: 2005