ВА́ҐНЕР Отто (Wagner Otto; 13. 07. 1841, Ві­день — 11. 04. 1918, там само) — ав­стрійський архітектор, теоретик і педагог. Навч. у Віден. політех. ін­ституті (1857–60), Королів. академії архітектури у Берліні (1860–61), Віден. АМ (1861–63). Працював у ній професор (1894–1915). Член низки архіт.-мист. організацій. Проектував у формах псевдобароко та віден. модерну. Збудував синагогу в Будапешті (1871), низку житл. будинків у Відні, спроектував музей. комплекс «Артібус» та ін. споруди. Учасник архіт. конкурсу на проект Галиц. сейму у Львові (1875). Радник Віден. транс­порт. комісії (від 1893). Роз­робив план урегулюва­н­ня вулич. руху в місті. Від 1894 — ст. буд. радник. Для упр. шляхів 1894–97 роз­робив і здійснив проекти 36-ти станцій назем. залізниці у Відні. 1897 при­єд­нався до «Віден. сецесіону», роз­робляв його творчі концепції. Використовуючи сецесійні принципи, збудував у Відні Ма­йолік-Гауз (1899), Пошт. контору «Час» (1902), Австр. центр. ощадкасу (1906), Психіатр. лікарню з кірхою (1907), житл. будинки на Нойштіфтґас­се, № 40 та Дьоблерґас­се, № 4 (обидва — 1911), Кістково-туберкульозну лікарню (1913). В Україні спроектував дачу Стамболі у м. Феодосія (нині АР Крим, 1914). Серед учнів — Я. Котера, Р. Нейтра, Й. Ольбрих, Й. Плечник, кілька архітекторів Зх. України.