Вайнґарт Мілош - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вайнґарт Мілош

ВА́ЙНҐАРТ Мілош (Weingart Miloš; 21. 11. 1890, Прага – 12. 01. 1939,там само) – чеський славіст. Д-р філософії (1913), чл. Чес. АН, словесності та мистецтвознавства. Чл. Корол. чес. т-ва наук. Закін. філос. ф-т Карлового ун-ту в Празі (1913), в якому згодом працював доц. (1919–21) і проф. порівнял., слов’ян. тастарослов’ян. мовознавства (1927–39). У 1921– 27 – проф., 1925–26 – ректор Братислав. ун-ту, від 1922 – секр. Слов’ян. ін-ту, одночасно 1925–27 – голова слов’ян. відділу Держ. ін-ту нар. пісні в Празі. Автор наук. праць із старослов’ян. мови, слов’ян. мов та літ-р. Розвивав традиції своїх вчителів В. Яґича та Ф. Пастрнека, від яких перейняв розуміння слов’ян. філології як єдиної сфери дослідження слов’ян. мов і літ-р з врахуванням допоміж. наук. дисциплін. Був укладачем та ред. підручників, наук. збірників, присвяч. визнач. представникам науки і культури (Ф. Пастрнек, Я. Бідло, Й. Добровський, Т. Масарик та ін.), друкувався у чес. та словац. період. виданнях «Byzantinoslavica», «Časopis pro moderní filologii», «Sborník FF UK v Bratislave», «Spisy filosofické fakulty University Komenského», «Ročenka Slovanského ústavu», «Revue des travaux scientifiques tchecoslovaques». Співпрацював із Праз. лінгвіст. гуртком, хоч його чл. не був. Співред. підручного словника чес. мови («Příruční slovník jazyka českého»). Зібрав матеріал для словника старослов’ян. мови. Як вчений-славіст досліджував й укр. мову. В 20-х рр. здійснив діалектол. експедицію на Закарп. Україну. 1924 разом з Ф. Тихим підготував наук. зб. «Carpatorussica», який через нестачу коштів не вийшов. Інтенсивно спілкувався з укр. мовознавцями (І. Панькевичем, С. Смаль-Стоцьким, О. Колессою, В. Сімовичем та ін.), а також сприяв виданню їхніх праць.

Пр.: O pravlasti slovanské // Časopis Českého Musea. 1915; Рraslovanský vokalizmus. Рraha, 1919–1920; Staroslovanské časování. Praha, 1921; Byzantské kroniky v literatuře církevně-slovanské. Č. 1–2. Bratislava, 1922– 1923; O jednotnosti Slovanstva // Nově Atheneum. 1922; Srovnávací mluvnice jazyků slovanských. Praha, 1923; Slovanská vzájemnost. Bratislava, 1926; Manuálník Grigorija Kujbědy // Sborník filosofické fakulty University Komenského. Bratislava, 1926; Slovanská filologie na Кarlové universitě v letech 1918–1929. Praha, 1929; Slovanskéstati. Praha, 1932; Masarykovo slovanství a slovanská filologie // Časopis pro moderní filologii. 1935–1936; Rukověťjazyka staroslovanského. Č. 1–2. Praha, 1937–1938; Nejstarší slovanskí legenda o svatém Václavovi. Praha, 1940.

Літ.: J. Kurz. Práce profesora Miloše Weingarta z církevní slovanštiny a ze slovanského jazykozpytu // Časopis pro moderní filologii. 1939; I. Paňkevyč. D. M. Weingart jako recensent mé první mluvnice // Časopis pro moderní filologii. 1941. Č. 1; M. Kudělka a kol. Československé práce o jazyce, dějinách a kultuře slovanských národů od r. 1760. Praha, 1972.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2005