Вакалюк-Дорошенко Марія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вакалюк-Дорошенко Марія Іванівна

ВАКАЛЮ́К-ДОРОШЕ́НКО Марія Іванівна (26. 08. 1926, с. Студена, нині Піщан. р-ну Вінн. обл.) – письменниця, перекладачка. Дружина І. Дорошенка. Чл. НСПУ (1982). Закін. Львів. пед. ін-т (1950). Відтоді працювала ред., від 1978 – зав. ред. худож. літ-ри вид-ва «Каменяр», від 1992 – гол. ред. вид-ва «Плай» у Львові. Основа повістей «Моноліт» (1968), «Важкий хліб» (1976), «Бар’єр» (1980), «Порив» (1984) – автобіографічна: довоєнне дитинство, епізоди шкіл. життя, румун. окупація, нар. опір. 1994 видала кн. проз. мініатюр «Одкровення». Поет. зб. «Книга болю» (1990), «Влада чуттів» (1997) і «Коли ти далеко» (2001) складають вірші про сьогодення, інтимна лірика. Усі зазнач. твори В.-Д. опубл. у Львові. Переклала з болг. мови окремі твори П. Славинського, К. Калчева, А. Гуляшки, Б. Райнова (у співавт. з К. Марущак).

Літ.: Грицай О. Життя у книзі віршів // ЛНВ. 1993. № 3; Куц С. Марії Вакалюк-Дорошенко – 70 // ЛУ. 1996, 24 жовт; Данилко П. Болі душі і серця, перелиті у слова // Літ. Львів. 1997. № 6.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2005