Ваколюк Віктор Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ваколюк Віктор Степанович

ВАКОЛЮ́К Віктор Степанович (14. 08. 1939, с. Семенівка Бердичів. р-ну Житомир. обл. – 05. 04. 1996, Київ) – військовий історик. Д-р істор. н. (1985), проф. (1985). Закін. Житомир. радіотех. уч-ще військ ППО (1960), Київ. ун-т (1968), Військ.-політ. академію (Москва, 1973), Київ. ін-т міжнар. відносин (1994). Перебував на різних посадах в Одес. військ. окрузі (1960–63) та групі рад. військ у Німеччині (1963–69); у 1975–94 працював викл., зав. каф. Київ. вищого інж. радіотех. уч-ща ППО; 1994–96 – заст. нач. з наук. роботи Ін-ту військ.-дипломат. служби Академії ЗС України (Київ). Досліджував проблеми морал. і військ. виховання, нац. безпеки та оборони України.

Пр.: Большевистская печать в борьбе за солдатсткие массы в годы трех революций в России (1905– 1917 гг.). К., 1983; Военно-политическая мысль в Украине: Истоки и развитие // Нар. армия. 1992, 1 мая; Национальная безопасность и строительство Вооруженных Сил – гарантия независимости Украины. К., 1993; Пріоритети вчених України. Ж., 1995.

Літ.: Ваколюк Віктор Степанович: Некролог // Нар. армія. 1996, 10 квіт.

М. Г. Кром

Стаття оновлена: 2005