Вакуленко Володимир Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вакуленко Володимир Степанович

ВАКУ́ЛЕНКО Володимир Степанович (14. 08. 1969, м. Знам’янка Кіровогр. обл.) – живописець. Лауреат конкурсу «Одеса-арт» (2002). Чл. НСХУ (2000). Закін. Укр. АМ (1995; викл. М. Компанець, А. Чебикін). Відтоді – викл. Київ. дит. АМ. Працює у галузях станк. графіки і живопису. Учасник худож. виставок від 1988. Персон. – у Києві (1993–94, 2004), Відні та Празі (обидві – 1995). Поштовх для створення робіт В. – спроби переосмислити гуманіст. поняття, трансформувати канонічні сюжети. Художник досягає макс. лаконізму, використовуючи кольор. плями та лінії, поєднуючи абстрактні та умовно фігуративні зображення. У роботах В. лінії, взаємодіючи або конфліктуючи одна з одною та з кольор. плямами, створюють дивовижні за насиченістю та внутр. динамікою образи. В. використовує специфічну фактуру наждач. паперу у сполученні з пастеллю, темперою, покритими гарячим воском. Використовуючи кераміку, скло, плавлену смальту, створює колажі, що сприймаються як декор. живопис.

Тв.: «Старий» (1993), поліптих «Чотири кінці світу», «Тет-а-тет», «Світло народжує квітку», «Уквітчана» (усі – 1995), «Ті, хто подорожують» (1996), «Вхід у Єрусалим» (1997), «Епоха Ренесансу» (1999), «Благовіщення», «Натюрморт із глеком» (обидва – 2000), «Діалог» (2001), «Абстракція духу», «Пейзаж із ангелами» (обидва – 2002), «Червона пляма» (2003), «Металева абстракція» (2004).

Літ.: Карлюк А. Эволюция движения // Финанс. Украина. 1994, 24 авг.; Її ж. Непосредственное ощущение сопричастности // City. 1995, 4 июля; Рябініна І. Граючий тренер Володимир Вакуленко // Київ. 2000. № 3–4.

А. О. Карлюк

Стаття оновлена: 2005