Вакуленко Микола Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вакуленко Микола Миколайович

ВАКУ́ЛЕНКО Микола Миколайович (14. 12. 1948, м. Алупка, нині АР Крим) – майстер художньої кераміки. Брат К. Вакуленка. Засл. майстер нар. творчості УРСР (1988). Чл. НСМНМУ (1991). Закін. Київ. політех. ін-т (1972). Від 1980 працював у Ялтин. худож. майстернях Худож. фонду УРСР; від 1985 – кер. дит. студії кераміки. Учасник регіон., всеукр. та міжнар. мист. виставок від 1974. Твори В. експонувалися у Німеччині, Болгарії, РФ, країнах Балтії. Персон. – бл. 25, зокрема у Києві, Ялті, Феодосії, Луганську, Донецьку, Каневі, смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., Москві, Каунасі (Литва). Автор скульптур малих форм за мотивами творів М. Гоголя («Пацюк», 1976; «Ноздрьов», 1977), Т. Шевченка («Кобзар», 1979), О. Чорногуза («Матуся Карапет», 1982), М. Кропивницького, Є. Гуцала та ін., персонажів укр. міфології. Вироби зберігаються у Музеї нар. арх-ри та побуту, Терноп. краєзнав. музеї, Сум., Луган., Севастоп., Сімфероп. ХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, МЕХП, Каунас. музеї чортів.

Тв.: «Кобзар» (1979), «Козак Мамай» (1979, 2001), «На ярмарку», «Козак на коні» (обидва – 1981), «Ішов кобзар до Києва», «Стецько» (обидва – 1982), «Дід Тарас і дід Остап», «На зайця» (обидва – 1983), «Синько-водяник», «Біситель – хатній чорт», «Луканька щедрий на жарти й попоїсти любить, аби було несолоне» (усі – 1995), «Дворовик» (1998), «Лісовий дід, або Лісовик» (1999), «Хто ми є?» (2000).

Літ.: Каталог выставки произведений Николая Николаевича Вакуленко. Сф., 1984; Кочережко Н. Фантазія і гумор // Наука і культура: Щоріч. К., 1985; Микола Вакуленко: Альбом. Опішня, 2002.

Л. В. Іванникова

Стаття оновлена: 2005