Вакуолі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вакуолі

ВАКУО́ЛІ (франц. vacuoles, від лат. vacuus – порожній) – порожнини в цитоплазмі рослинних і деяких тваринних клітин, заповнені рідиною (клітинним соком). У клітинах безхребетних (губки, кишковопорожнинні, війчасті черви, деякі молюски), багатьох одноклітин. організмах та у фагоцитах вищих тварин утворюються травні В., які входять у групу вторин. лізосом і містять травні гідролітичні ферменти. У багатьох одноклітин. організмах є ще й пульсівні В., які, періодично скорочуючись, виводять з клітин продукти розпаду та регулюють осмотич. тиск.

У рослин В. утворюються у процесі росту клітин за участі локал. розширень ендоплазматичного ретикулума, в яких накопичується клітин. сік. Ці розширення (канальці, пухирці, цистерни) відчленовуються від ретикулума й округляються, а мембрана ретикулума перетворюється на тонопласт (мембрана, що відокремлює В. від цитоплазми). Вважають, що в утворенні В. беруть участь і елементи апарату Ґольджі. У процесі росту і диференціації клітин численні дрібні В., поступово збільшуючись, зливаються одна з одною, утворюючи одну велику В., що займає 70–95 % об’єму дозрілої клітини. У більшості клітин є одна центр. В. і багато дрібних, розсіяних у пристін. шарі цитоплазми. Сукупність усіх В. рослин. клітини – вакуум.

Клітинний сік В. – водяниста рідина, що містить різноманітні неорган. (фосфати, нітрати, хлориди) та орган. сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хім. склад клітин. соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.

В. сприяють регуляції водно-сольового обміну, підтриманню мех. напруження клітин і тканин (тургор), накопиченню низькомолекуляр. водорозчин. метаболітів і запасних речовин (компартменталізація), виведенню з обміну токсич. речовин або їх знешкодженню з участю ферментів.

Літ.: Брайон О. В., Чикаленко В. Г. Анатомія рослин. К., 1982; Хржановський В. Г., Пономаренко С. В. Ботаніка. К., 1985; Войтюк Ю. О. та ін. Морфологія рослин з основами анатомії та цитоембріології. К., 1998.

М. М. Хомляк

Стаття оновлена: 2005