Валентинов Микола Владиславович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Валентинов Микола Владиславович

ВАЛЕНТИ́НОВ Микола Владиславович (Валентинов Николай Владиславович; справж. – Вольський; 07. 05. 1879, м. Моршанськ, нині Тамбов. обл., РФ – 26. 07. 1964, м. Плессі-Робінсон, Франція) – російський журналіст, політичний діяч. Від 1896 навч. у С.-Петербур. гірн., згодом – технол. ін-тах. За участь у марксист. гуртках заарешт. і засланий у м. Уфа (нині Башкортостан, РФ). Від 1900 – студент Київ. політех. ін-ту. Брав активну участь у роботі Київ. ком-ту РСДРП. 1902 під час демонстрації був поранений і заарешт., півроку пробув у Бутир. в’язниці в Москві. Був співроб. «Киевской газеты». У квітні та вересні 1903 був знову заарешт. у зв’язку з орг-цією масових зібрань та справою Київ. ком-ту РСДРП. Того ж року емігрував до Женеви, де вступив у більшов. групу, часто зустрічався з В. Леніним. Через незгоду з деякими ленінськими принципами орг-ції партії порвав з більшовиками. 1905 повернувся до Росії. Нелег. жив спочатку в Харкові, потім у Москві. Входив до ред. «Московской газеты» і журналів «Наше дело», «Дело жизни», а також збірників «Вопросы момента», «Политическое положение и тактические проблемы». Керував військ. орг-цією меншовиків Моск. групи РСДРП. 1905–07 критикував політику більшовиків та їх Грудневе військ. повстання. 1908 порвав з ортодоксал. марксизмом. 1911 був короткочасно заарешт. 1909 повернувся до Києва, співпрацював із газетами «Киевская мысль», «Русское слово». Під час 1-ї світ. війни працював над гол. книгою свого життя «Россия и русская культура» (рукопис загинув у 1918). У 1928 переїхав до Парижа, де співпрацював з рос. емігрант. газетами «Возрождение», «Последние новости», «Русская мысль» та журналами «Народная правда», «На рубеже», «Новая Россия».

Пр.: Философское построение марксизма. Москва, 1908; Э. Мах и марксизм. Москва, 1908; Встречи с Лениным. Нью-Йорк, 1953; Доктрина правого коммунизма: 1924–26 годы в истории Советского государства. Мюнхен, 1960; Ранние годы Ленина. Мичиган, 1969; Два года с символистами. Стенфорд, 1969; Недорисованный портрет. Москва, 1993.

О. С. Лук’янчук

Стаття оновлена: 2005