Валківський район

ВА́ЛКІВСЬКИЙ РАЙО́Н  — район, що знаходиться у південно-західній частині Харківської області. Утвор. 1923, від серед. 1990-х рр. — у сучас. межах. Бл. 10-ти тис. жит. р-ну померло від голодомору 1932–33. Під час нім.-фашист. окупації (19 жовтня 1941 — 16 вересня 1943) нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 1860 осіб, спалили сотні будинків, майже повністю знищили села Велика Губщина, Минківка, Лисконоги, Галдівка, Катричівка. На фронтах 2-ї світової війни воювало 12 870 жит. р-ну, з них 6305 — загинуло. Площа 1,3 тис. км². Насел. 36 531 особа (2001, складає 89,8 % до 1989): українців — 93,6 %, росіян — 5 %, проживають також вірмени. У складі р-ну — м. Валки, с-ща міського типу Ков’яги та Старий Мерчик, 99 сільс. насел. пунктів. Залізничні ст.: Ков’яги, Огульці, Мерчик. Лежить на Полтав. рівнині. Поверхня — підвищена, платоподібна, плоскохвиляста лесова рівнина. Корисні копалини: газ, нафта, торф, глини, суглинки, піски, пісковики. Р-н лежить на вододілі. Річки належать до бас. Сівер. Дінця (Мжа, Болгар, Турушка, Одринка, Пересвітна, Водопій, Огулець, Любівка, Черемушанка) і Дніпра (Орчик, Грушова, Мокрий Мерчик, Вишнева, Рідкодуб, Коломак, Шляхова). Пл. лісових насаджень 11,1 тис. га. Осн. порода — дуб, ростуть ясен, клен, липа, береза, вільха, сосна. Ґрунти переважно чорноземні. Гол. пром. підприємства: нафтогаз. промисел «Юліївське» держ. підприємства «Нафтогаз України», дослід. завод Фіз.-тех. інституту низьких т-р НАНУ. Р-н спеціалізується на вирощуванні зернових, цукр. буряків, соняшнику, овочів та виробництві м’яса, молока і яєць. Пл. с.-г. угідь 93,6 тис. га, з них орної землі — 66,8 тис. га, сіножатей та пасовищ — 13 тис. га. Збудовано 159 ставків, заг. пл. водного дзеркала 1,2 тис. га. У с.-г. виробництві працює 5 ТОВ, 13 приват. с.-г. підприємств, агрофірма та 42 фермер. господарства. У В. р. — 19 заг.-осв. шкіл, 20 дитсадків, школа мистецтв; Нар. дім, 23 Будинки культури, 26 б-к, 3 музеї, Будинок дит. та юнац. творчості, Валківський краєзнавчий музей; ДЮСШ, фізкультурно-оздоров. комплекс, літній оздоров. табір для дітей; відділ. 5-ти банків; 2 готелі. Десять колективів худож. самодіяльності мають почесне звання «народний». Реліг. громади: 8 — УПЦ МП, 5 — євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської. На тер. р-ну — палац 18 ст. поміщика Шидловського, дендропарк «Литвинівський», закладений 1923 академік М. Вавиловим. Пам’ятки археології: баранів. (правий берег р. Турушка), куколев. (побл. р. Одринка), болгар. (с. Шевченкове), ков’ягів. (с. Ков’яги), сніжківське (с. Сніжків) городища; 3 поселення черняхів. культури (с. Війтенки) та ін. Діють ентомол. (Хандиліївка, Савранка, Каницівка) та гідрол. (Ілюхівський, Мерчицький, Коломачки) заказники. Встановлено 35 пам’ятників воїнам-визволителям р-ну від нім.-фашист. окупантів, пам’ятник поету П. Грабовського, меморіали «Дідова долина», де фашисти розстріляли понад 2 тис. осіб, та воїнам Степового фронту — «Танк Т-34». Видатні уродженці: чл.-кор. АН УРСР Д. Свиренко (с. Старий Мерчик, нині смт), чл.-кор. УААН М. Бобро (с. Мельникове), д-р хім. н. О. Гундер (с. Михайлівка), д-р екон. н. П. Пасічник (с. Мельникове), д-р вет. н. Г. Фоменко (с. Огульці); драматург В. Минко (с. Минківка), поет В. Кочевський (с. Різуненкове), письменники Г. Коцюба (с. Костів), В. Гаман (смт Ков’яги); художник І. Бондаренко (с. Огульці); нар. арт. СРСР М. Манойло (с. Манили), Герої Рад. Союзу Д. Видренко (с. Литвинівка), І. Данильченко (с. Рудий Байрак), І. Дзюба (с. Огульці) та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю