Валовий внутрішній продукт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Валовий внутрішній продукт

ВАЛОВИ́Й ВНУ́ТРІШНІЙ ПРОДУ́КТ – один із найважливіших показників розвитку економіки, що становить сумарну ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених економічними резидентами країни на її території за певний період. Екон. резиденти – екон. особи або одиниці (незалежно від нац. приналежності), пов’язані з економікою даної країни своїм екон. інтересом не менше року. Система нац. рахунків подає ВВП у трьох вимірах: за доданою вартістю (вироб. метод), за доходами (розподільчий метод) і за витратами (метод кінц. використання).

При застосуванні вироб. методу сумуються вартісні обсяги продажів підпр-в з вирахуванням вартості матеріалів і послуг, придбаних у ін. орг-цій. Аналіз показника ВВП за цим методом дає змогу виявити співвідношення і роль окремих галузей в утворенні заг. ВВП, а зіставлення показників за декілька років – виявити зміну його структури та динаміку розвитку окремих галузей нац. економіки. Отримані у такий спосіб результати свідчать про характер не лише структурно-інвестиц., а й всієї екон. політики, яка здійснюється в тій чи ін. країні.

У розрахунку ВВП за доходами сумуються усі види фактор. доходів, а також амортизац. відрахування та непрямі податки на бізнес: оплата праці найманих працівників; податки (окрім субсидій на вироб-во та імпорт); валовий прибуток і змішаний доход (див. Табл. 1).

Розподільчий метод розрахунку ВВП має самостійне значення в екон. аналізі, насамперед в аналізі доходів та їх структури, у характеристиці податк. навантаження, частки валового прибутку у ВВП. Якщо від ВВП відняти споживання осн. капіталу (амортизації), залишиться чистий внутр. продукт, який точніше характеризує зростання нац. економіки. У 2003 споживання осн. капіталу в Україні склало 38 885 млн грн, а чистий внутр. продукт становив 228 459 млн грн.

У розрахунку ВВП за витратами сумуються витрати усіх екон. агентів, що використовують ВВП – домашніх госп-в, фірм, держави та іноз. екон. агентів, тобто ВВП = C + G + I + NX, де C – особисті споживчі витрати, які включають витрати домашніх госп-в на товари тривалого і короткочас. користування, а також на послуги (окрім витрат на купівлю житла); G – держ. витрати на утримання армії, органів МВС, освіти, науки, культури, охорони здоров’я, апарату упр. тощо (окрім трансферт. платежів – допомог, пенсій, виплат за соц. страхуванням); І – валові інвестиції, які включають витрати фірм на буд-во, купівлю устаткування, створ. товарно-матеріал. запасів, заміну зношеного устаткування, а також витрати домогосподарств на купівлю житла; NX – чистий експорт товарів і послуг (сальдо експорту та імпорту), оскільки частина створюваного ВВП спрямовується на експорт, а частина коштів країни витрачається на імпортні товари і послуги (див. Табл. 2).

До складу ВВП не включають витрати на придбання товарів, вироблених у попередні роки. ВВП розраховується як у поточ., так і у постій. цінах будь-якого року, обраного за базовий. ВВП, розрах. у поточ. цінах, називають номінальним. Він оцінює вироблені протягом певного періоду товари і послуги без урахування зміни цін. Реал. ВВП відбиває вплив цінових змін, оскільки його розраховують у зіставлених (базисних) цінах за допомогою корегування номінал. ВВП – діленням його на дефлятор ВВП. Реал. ВВП є осн. індикатором, на основі якого визначають рівень і темпи екон. розвитку країни. Зростання ВВП (особливо у розрахунку на душу населення) супроводжується підвищенням рівня життя, що виражається у зростанні споживання товарів і послуг. Зниження ВВП на душу населення і, відповідно, життєвого рівня означає, що економіка переживає спад вироб-ва.

Літ.: Економіка України: Підсумки перетворень та перспективи зростання. Х., 2000; Економіка України: Стратегія і політика довгострокового розвитку. К., 2003; Роль держави у довгостроковому економічному зростанні. Х., 2003; Національні рахунки України за 2003 рік: Статист. зб. К., 2005.

С. І. Киреєв

Стаття оновлена: 2005