Вальдорфська освіта

ВА́ЛЬДОРФСЬКА ОСВІ́ТА — сукупність методів і при­йомів вихова­н­ня та на­вча­н­ня, яка ґрунтується на антропософській інтер­претації роз­витку людини як цілісної взаємодії духовних, душевних і тілесних факторів. Ін. назва — Штайнерівська педагогіка. Виникла в Німеч­чині на поч. 20 ст. у звʼязку з пошуком нових форм соц. життя су­спільства в умовах повоєн. кризи. Її дидакт. основи роз­робив, об­ґрунтував і вперше впровадив 1919 в школі для дітей робітників тютюн. ф-ки «Вальдорф-Асторія» (м. Штут­тґарт) нім. філософ, фундатор антропософії Р. Штайнер. В. о. — один з різновидів втіле­н­ня ідей «вільного вихова­н­ня» і «гуманістич. педагогіки». Гол. увага педагогів спрямовується на особливості та здібності кожної дитини, роз­виток задатків від народж. і усуне­н­ня пере­шкод для їх роз­витку. У школі дитина за­ймає центр. місце: має право на­вчатися у власному темпі, оцінки до 6–7 кл. від­сутні. Навч. про­грами, форми уроку будуються з урахува­н­ням вікових та індивід. потреб учня; у них по­єд­нуються інтелект., естет. і практично-трудовий аспекти освіти. До 7 років дітей не на­вчають писати і рахувати. Обовʼязковими є предмети з мистецтва: живопис, евритмія (мистецтво вираз. рухів), зображе­н­ня форм (складні візерунки, графіки), музика (гра на флейті). Поділу на класну та позакласну роботу немає. Навч. з осн. предметів (математика, рідна мова, фізика, хімія, театр та ін.) від­бувається за «епохами» (4–6 тижнів), які винесено на перший (осн). урок — 60–90 хвилин. Навч. матеріал роз­поділяється з рівномір. навантаже­н­ням на мисле­н­ня, почу­т­тя і вольову діяльність: діє принцип «від образу до букви»; спів, евритмія, гра на флейті є елементами осн. уроку; вʼяза­н­ня на спицях і гачком, ліпле­н­ня з глини, малюва­н­ня сприяють роз­витку моторики у початк. школі; казки, байки, легенди, а також пере­кази Старого Заповіту роз­вивають мовле­н­ня, сприяють кращому пі­знан­ню світу. Окрім традиц. предметів, до навч. плану В. о. входять: оркестр, робота на дереві; гармонія і античність; середні віки — боротьба добра і зла; про­стір і ренесанс; революції, 19 ст., економіка, робота з металом; екологія, тех. про­грес і мораль, столярна справа; драматургія, кераміка; су­спільство, скульптура, палітурна справа; історія культури. Обовʼязковим є ви­вче­н­ня не менше 2-х іноз. мов з 1-го кл., курсові проекти у старших кл. і захист диплом. роботи після закін. школи.

Організація навч. роботи від­повід­ає природ. ден­ному ритму, сприятливому для роз­витку дитини: вранці за­ймаються осн. предметами; згодом — предмети, ви­вче­н­ня яких потребує ритміч. по­вторе­н­ня (іноз. мова, евритмія, фізкультура, музика); перед обідом — уроки худож.-практич. діяльності (ручна праця, ремесла, квітникарство). За бажа­н­ням батьків у шкіл. роз­клад вводять уроки релігії (за конфесіями). Викла­да­н­ня базується на принципах на­ступності й особистіс. впливу вчителя, який веде майже всі заня­т­тя в осн. школі (1–8 кл.). Навч. у старшій школі (9–12 кл.) су­проводжує куратор; оцінюється тільки робота учня, а не сам учень, а у навч.-вихов. процесі домінує феноменол. під­хід. Вчителі проходять спец. під­готовку (2–5 р.). До процесу навч. і вихова­н­ня у школі залучаються батьки. В. о. — система демократ. упр. пед. процесом: немає посади дир., пита­н­ня організації роботи в профес.-пед. та фінанс. аспектах колегіально вирішує рада школи і конф. вчителів. В. о. роз­по­всюджена у багатьох країнах Європи, зокрема в Україні — від 1991 (Дні­пропетровськ, Луганськ, Київ, Кривий Ріг, Одеса, Харків).

Завантажити статтю