Вальтер Антон Карлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вальтер Антон Карлович

ВА́ЛЬТЕР Антон Карлович (11(24). 12. 1905, С.-Петербург – 13. 07. 1965, Харків) – фізик. Батько А. Вальтера. Д-р фіз.-мат. н. (1940), проф. (1940). Акад. АН УРСР (1951). Засл. діяч н. УРСР (1955). Держ. нагороди СРСР. Держ. премія України в галузі н. і т. (1993, посмертно). Закін. Ленінгр. політех. ін-т (1926). Ще студентом почав працювати в лаб. М. Семенова, під кер-вом якого вивчав конфігурації електр. полів, запропонував новий метод їх вимірювання (1923). У 1925–30 у лаб. Ленінгр. фіз.-тех. ін-ту, яку очолював А. Іоффе, досліджував електр. і мех. властивості діелектриків, створив першу фіз. теорію діелектр. втрат. 1930–65 – у Харків. фіз.-тех. ін-ті: 1932–36 – наук. кер., 1936–44 – вчений секр., водночас від 1941 – зав. відділу та від 1944 – заст. дир. з наук. роботи. Одночасно проф. Харків. мех.-маш.-буд. ін-ту (1932–35), Харків. автомоб.-дорож. ін-ту (1935–37), Харків. ун-ту (1937–65; від 1946 – зав. створ. ним каф. будови речовини). Осн. напрям наук. дослідж. – ядерна фізика, техніка ядерно-фіз. експерименту (високі напруги, вакуумна прискорюв. техніка). Показав можливість аномал. проникнення електронів з електродів всередину кристала. 1932 разом із К. Синельниковим, О. Лейпунським і Г. Латишевим вперше в СРСР здійснив експеримент зі штуч. розщеплення атом. ядра (розщеплення ядра літію з допомогою прискорених протонів). Брав безпосередню участь у створенні унік. на той час прискорювачів іонів та елементар. часток: електростатич. генератора (ЕСГ) Ван де Ґраафа 3,5 МеВ (1937); прецизійного за енергією ЕСГ у стисненому газі на 4,5 МеВ (1951), що став попередником серії ЕСГ для вирішення наук. задач; у 1960-х рр. – серії ліній. прискорювачів електронів (ЛПЕ), з яких ЛПЕ-2 ГеВ був тоді найпотужнішим у світі. З допомогою створених прискорювачів В. зі співробітниками виконав серію досліджень з ядер. спектроскопії, відкрив бл. 20 нових ізомерів, вивчив розсіювання протонів ядрами, поляризацію нуклонів у ядер. реакціях, зокрема в реакціях на легких ядрах. Запропонував програму досліджень з фізики елементар. частинок, яку здійснили на ЛПЕ-2 ГеВ його учні. Створив школу з експерим. фізики. Написав низку наук.-популяр. книг з ядер. фізики: «Надвисокі напруги», «Атака атомного ядра» (обидві – Х., 1933), «Атомное ядро» (1936), «Космические лучи» (1937; обидві – Ленінград).

Пр.: Экспериментальное исследование электрических полей // Тр. Ленингр. физ.-тех. ин-та. 1926. Вып. 1 (співавт.); Физика диэлектриков. Ленинград; Москва, 1933 (співавт.); Физика атомного ядра. Ленинград; Москва, 1935; Введение в физику элементарных частиц. Х., 1960; Электростатические ускорители заряженных частиц. Москва, 1963 (співавт.); Ядерная физика: Учеб. К., 1963; 1974; 1978; 1991 (співавт.).

Літ.: Антон Карлович Вальтер // АЭ. 1985. Т. 59, вып. 6; Академик АН УССР Антон Карлович Вальтер. К 95-летию со дня рождения: Воспоминания близких и соратников. Х., 2000; Ранюк Ю. Лабораторія № 1. Х., 2001.

О. Ф. Нємець, А. М. Довбня

Стаття оновлена: 2005