ВАЛЮ́ТА (від італ. valuta — вартість) — грошова одиниця, що використовується для виміру величини вартості товарів. Поня­т­тя «В.» використовують у значе­н­нях: обмін. засобу грошового обігу в країні; грошової одиниці даної країни; грошових знаків іноз. держав, а також кредитних і платіжних засобів у ви­гляді векселів, чеків, банкнот, що виражені в іноз. грошових одиницях і використовуються у між­нар. роз­рахунках; створених на основі домовленостей між­нар. (регіонал.) роз­рахунк. грошових одиниць і платіжних засобів. З точки зору режиму і сфери за­стосува­н­ня В. буває вільно конвертованою (повністю оборотною), що може без­пере­шкодно обмінюватися на будь-яку іншу іноз. В.; частково конвертованою, обмін якої обмежений для певних держателів і за окремими видами операцій; за­мкненою (не конвертованою), що функціонує лише в межах однієї країни і не обмінюється на ін. В. Залежно від країни-емітента валют. коштів її поділяють також на В. екс­портера і В. імпортера, залежно від сфери і цілей викори­ста­н­ня — на В. платежу, В. клірингу, В. ціни, В. операцій, В. векселя тощо.

Нац. В. України — гривня — введена у ході грошової реформи, що від­булася 2–16 вересня 1996. Сота частина гривні — копійка. Код В.: літерний — UAH, цифровий — 980. До реформи в обігу від 1992 пере­бувала тимчас. В., роз­рах. на пере­хід. період, — укр. карбованець (купоно-карбованець). За встановленим курсом були пере­раховані у гривні ціни, тарифи, оклади й ставки заробіт. плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках юрид. осіб, а також вклади громадян. Пере­рахунок здійснювався з роз­рахунку 100 000 крб за одну гривню.