Валюта - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Валюта

ВАЛЮ́ТА (від італ. valuta – вартість) – грошова одиниця, що використовується для виміру величини вартості товарів. Поняття «В.» використовують у значеннях: обмін. засобу грошового обігу в країні; грошової одиниці даної країни; грошових знаків іноз. держав, а також кредитних і платіжних засобів у вигляді векселів, чеків, банкнот, що виражені в іноз. грошових одиницях і використовуються у міжнар. розрахунках; створених на основі домовленостей міжнар. (регіонал.) розрахунк. грошових одиниць і платіжних засобів. З точки зору режиму і сфери застосування В. буває вільно конвертованою (повністю оборотною), що може безперешкодно обмінюватися на будь-яку іншу іноз. В.; частково конвертованою, обмін якої обмежений для певних держателів і за окремими видами операцій; замкненою (не конвертованою), що функціонує лише в межах однієї країни і не обмінюється на ін. В. Залежно від країни-емітента валют. коштів її поділяють також на В. експортера і В. імпортера, залежно від сфери і цілей використання – на В. платежу, В. клірингу, В. ціни, В. операцій, В. векселя тощо.

Нац. В. України – гривня – введена у ході грошової реформи, що відбулася 2–16 вересня 1996. Сота частина гривні – копійка. Код В.: літерний – UAH, цифровий – 980. До реформи в обігу від 1992 перебувала тимчас. В., розрах. на перехід. період, – укр. карбованець (купоно-карбованець). За встановленим курсом були перераховані у гривні ціни, тарифи, оклади й ставки заробіт. плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках юрид. осіб, а також вклади громадян. Перерахунок здійснювався з розрахунку 100 000 крб за одну гривню.

Літ.: Основы внешнеэкономических знаний. Москва, 1990; Василик О. Д. Теорія фінансів. К., 2000; Гроші та кредит. К., 2001.

О. І. Барановський

Стаття оновлена: 2005