Ванаг Юлій

ВА́НАГ Юлій (25. 06(08. 07). 1903, с. Унгурмуйжа, нині Латвія — 12. 10. 1986, Рига) — латиський письмен­ник. Заслужений діяч культури Латв. РСР (1953). Навч. у Вʼятському с.-г. технікумі (нині м. Кіров, РФ, 1919– 21). Зб. віршів «У воротах сонця» (1946), «Глибока оранка» (1950), «Срібні рейки» (1951), «Гіркі квіти» (1960), «Роки» (1973), «Сліди на пляжі» (1978) та ін. присвячені рев. минулому, сьогоден­ню латис. народу, спадкоємності поколінь. Автор пʼєс, лібрето латис. опери «Рута» (1942), текс­ту гімну Латв. РСР (спів­автор), прозових творів для дітей та юнацтва, кіносценаріїв. Обороні Кахов. плацдарму (нині Херсон. обл.) 1920 присвятив поему «Каховка» (1965). Пере­клав низку віршів і драму «Камін­ний господар» Лесі Українки, вірші Т. Шевченка («Садок вишневий коло хати», «Мені однаково, чи буду» // «Karogs», 1946, № 3), оповіда­н­ня О. Гончара. Опублікував декілька статей про Т. Шевченка та Лесю Українку. Укр. мовою окремі твори В. пере­клали П. Загребельний, П. Маркович, Ю. Сердюк та ін.

Завантажити статтю