Ванаг Юлій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ванаг Юлій

ВА́НАГ Юлій (25. 06(08. 07). 1903, с. Унгурмуйжа, нині Латвія – 12. 10. 1986, Рига) – латиський письменник. Засл. діяч культури Латв. РСР (1953). Навч. у В’ятському с.-г. технікумі (нині м. Кіров, РФ, 1919– 21). Зб. віршів «У воротах сонця» (1946), «Глибока оранка» (1950), «Срібні рейки» (1951), «Гіркі квіти» (1960), «Роки» (1973), «Сліди на пляжі» (1978) та ін. присвячені рев. минулому, сьогоденню латис. народу, спадкоємності поколінь. Автор п’єс, лібрето латис. опери «Рута» (1942), тексту гімну Латв. РСР (співавт.), прозових творів для дітей та юнацтва, кіносценаріїв. Обороні Кахов. плацдарму (нині Херсон. обл.) 1920 присвятив поему «Каховка» (1965). Переклав низку віршів і драму «Камінний господар» Лесі Українки, вірші Т. Шевченка («Садок вишневий коло хати», «Мені однаково, чи буду» // «Karogs», 1946, № 3), оповідання О. Гончара. Опублікував декілька статей про Т. Шевченка та Лесю Українку. Укр. мовою окремі твори В. переклали П. Загребельний, П. Маркович, Ю. Сердюк та ін.

Тв.: укр. перекл. – Великі справи малого Мікіня. К., 1957; Кульгавий вовк. К., 1965; Каховка // Вітчизна. 1974. № 2.

А. Г. Шпиталь

Стаття оновлена: 2005