ВАНА́ДІЄВІ РУ́ДИ — мінеральні утворе­н­ня, які містять ванадій у таких кількостях, що його економічно доцільно видобувати з них за сучасного рівня виробництва. Ін. назва — ванадати. Є склад. солями ванадієвої кислоти H3VO4, геохімія яких ви­значається великою рухомістю аніона [VO4]3- у зонах окисле­н­ня земної кори. Ванадати утворюються виключно як протиповерх­неві вторин­ні мінерали у зоні окисле­н­ня рудних жил або у бітуміноз. вапняках, сланцях і ін. гірських породах, збагачених ванадієм. Ванадій міститься у складі власних мінералів (ві­домо бл. 80) або у ви­гляді домішок в ін. рудах (залізних, поліметал., фосфорит.). Найбільші родовища В. р. ві­домі у Пд.-Зх. Африці, США та ін. В Україні під­вищений вміст ванадію мають осадові руди Керчен. залізоруд. басейну, деякі осадові боксити, слабометаморфіз. вугі­л­ля та вулканоген­но-осадові породи УЩ. В остан. вміст ванадію під­вищений у десятки разів у гідротермал. зонах, у 3–4 рази — в залізоруд. формаціях і метабазитах. Осн. кількість ванадію завозять в Україну з Росії, меншу частину добувають з комплекс. руд. Використовують ванадій в осн. у чорній металургії як легувальну домішку при виробництві сталі та чавуну. В 2-й пол. 20 ст. на основі ванадію створені різні сплави, які за­стосовують як кон­струкцій. матеріал для виготовле­н­ня хім. апаратури, в авіац., ракет. техніці, разом з металіч. ванадієм — у ядер. реакторах. Сполуки ванадію використовують у хім., керам., текс­тил. та ін. галузях промисловості.