Вандаловський Віктор Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вандаловський Віктор Олексійович

ВАНДАЛО́ВСЬКИЙ Віктор Олексійович (26. 08. 1933, м. Амур-Нижньодніпровськ Дніпроп. обл.) – живописець і графік. Син О. Вандаловського та Н. Глухенької, батько С. Вандаловського. Чл. НСХУ (1972). Закін. Київ. худож. ін-т (1963; майстерня В. Касіяна, О. Пащенка, І. Селіванова). Працює у ньому від 1962 (нині Нац. академія образотвор. мист-ва і арх-ри): від 1988 – доц. каф. графіки. Учасник респ., всесоюз. та зарубіж. мист. виставок від 1964. Персон. – у Києві (2003). Роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка. Автор кн. «Методичні рекомендації по викладанню гравюри» (К., 1985), ст. «Значення вибору графічної техніки» // «ОМ», 1987, № 3.

Тв.: серії – «Артем» (1963), «Червоне козацтво» (1967–72), «Люди з легенди» (1977), «Захисники неба» (1983), «Шевченківські місця» (1985–90) – «Шевченківська липа взимку», «Т. Шевченко в Седневі», «Екскурсія біля Шевченкової липи», «Кам’яниця», «Дерев’яна козацька церква», «Будинок у садибі братів Лизогубів», «Седнівський собор», «Шевченківська липа восени», «Осінній день», «Алея у Лизогубівському парку»; цикли Кавказ. та Крим. пейзажів; серія рисунків «Пасажири метро» (1981–97), «Вечірнє море», «Свіжий вітер» (обидва – 1990); «Калина» (2004).

О. О. Клименко

Стаття оновлена: 2005