Ванновський Петро Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ванновський Петро Семенович

ВАННО́ВСЬКИЙ Петро Семенович (24. 11 (06. 12). 1822, Київ – 16(29). 02. 1904, С.-Петербург) – державний та військовий діяч царської Росії. Генерал від інфантерії (1883). Почес. чл. (1888), чл.-кор. Гол. фіз. обсерваторії (1899) С.-Петербур. АН. Закін. 1-й Моск. кадет. корпус (1840). Брав участь у Крим. війні (1853–56). У 1857–76 очолював низку військ. навч. закладів. Під час рос.-тур. війни 1877– 78 – нач. штабу Рущук. загону. У 1881–98 – військ. міністр, від 1898 – чл. Держ. думи, 1901– 02 – міністр нар. освіти. Від 1902 – у відставці. Перебуваючи на посаді військ. міністра, провів низку прогрес. реформ. На посаді міністра нар. освіти дозволив сходки студентів, виборність старост курсів, орг-цію наук. і літ. гуртків, повернув до навч. закладів студентів, призваних на військ. службу, скоротив викладання стародав. мов у г-зіях. Був почес. чл. Воєнно-мед., Михайлів. артилер. та Микол. інж. академій.

Пр.: О преобразовании военно-учебных заведений. С.-Петербург, 1862; Наставление о том, как и чему учить новобранцев. К., 1875. Вып. 1; Доклад Ванновского по поводу студенческих беспорядков 1899 г. С.-Петербург, 1900.

Літ.: Малаев М. С. Материалы для биографии П. С. Ванновского. С.-Петербург, 1890; Шилов Д. Н. Государственные деятели Российской империи 1802–1917: Биобиблиогр. справоч. С.-Петербург, 2002.

А. О. Буравченков

Стаття оновлена: 2005