Ванцак Борис Сидорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ванцак Борис Сидорович

ВАНЦА́К Борис Сидорович (03. 12. 1929, м. Лубни, нині Полтав. обл. – 06. 10. 1999, там само) – журналіст, краєзнавець. Закін. Київ. ун-т (1967). Від 1959 працював у г. «Лубенщина». Публікації, присвяч. минулому Лубенщини, друкував у журналах «Україна», «Вітчизна», «Дніпро», «Журналіст», «Слово і час» тощо. Співавтор, ред.-упорядник, відповідал. за випуск тез та матеріалів наук. конф. «1000-летие города Лубны» (1988), «М. Т. Симонов (Номис)» (1992). Збирав рідкісні документал. пам’ятки з історії краю, які зберігаються у його особовому фонді в Лубен. міському архіві. Автор розвідок про М. Астряба, К. Скаржинську, Г. Стеллецького, г. «Хлібороб».

Пр.: Главная удача жизни: Повесть об А. Шлихтере. Москва, 1980 (співавт.); Помилования не прошу: Повесть о П. Слинько. Москва, 1986; Лубни: Путівник. Х., 1988; Рідний край: Навч. посіб. з історії Лубенщини. Лубни, 1993 (співавт.); Подвижники українського музейництва: Григорій Кир’яков, Федір Камінський, Катерина Скаржинська, Гнат Стеллецький. П., 1995 (співавт.).

Літ.: Лобурець В. Є. та ін. Ванцак Борис Сидорович: Некролог // Археол. літопис Лівобереж. України. 2001. № 1.

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2005