Ванченко Петро Захарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ванченко Петро Захарович

ВА́НЧЕНКО Петро Захарович (справж. – Іващенко; 11. 01. 1898, с. Жуки, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. – 10. 03. 1937, м. Перм Сверд-лов. обл., РФ) – письменник, актор. Учасник воєн. дій 1918–20 (на боці червоної армії). Чл. «Гарту». Закін. Полтав. комерц. уч-ще. У 20-х рр. був секр. Спілки працівників мист-ва, грав у виставах «Тарас Бульба», «Маруся Богуславка», «Циганка Аза» та ін. Полтав. театру. Найкраще виконував героїчні ролі. Дебютував оповіданням «Вночі», опубл. у г. «Вісті» (1924). Відтоді друкувався у харків. ж. «Всесвіт», «Гарт». У зб. гуморесок «Жива реклама» (1928) викривав психологію міщанства. У зб. оповідань «Мужність» (1928), «Обов’язок. Три пальці» (1929), «Клопіт цирульника Еміля Термана» (1930), «Повість без назви» (1930) романтизував героїку громадян. війни, змальовував життя та побут шахтарів Донбасу. Повість «Онопрій Кудь» (1933; К., 1968) присвяч. соціаліст. перетворенням на селі. Усі твори В. уперше опубл. у Харкові. Заарешт. у грудні 1934 органами НКВС як чл. терорист. орг-ції. У звинуваченні фігурувало «Оповідання про гніду кобилу» (ж. «Червоний шлях», 1929), в якому слідство вбачало «злісний пасквіль на рад. владу». Засудж. 1935 на 10 р. позбавлення волі. Покарання відбував на Соловец. о-вах (РФ), звідки не повернувся. Реабіліт. 1956 (посмертно). Досі не знайдено рукопис роману В. «Стратон Кадуб» (поч. 30-х рр., підпис. псевд. Захар Юмента).

Літ.: Ковінька О. З когорти полтавців // Друг читача. 1974, 25 квіт.; Ротач П. Колоски з літературної ниви. П., 1999.

В. О. Дорошенко

Стаття оновлена: 2005