Розмір шрифту

A

ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)

ВАПЛІТЕ́ (Вільна академія пролетарської літератури) — письмен­ницька організація. Заснована у Харкові в кінці 1925. До неї уві­йшли в основному члени літературної групи «Урбіно», яку очолював Микола Хвильовий, декотрі члени спілки селянських письмен­ників «Плуг», літературні організації «Жовтень»: М. Бажан, Василь Вражливий, Іван Дні­провський, О. Довженко, Олесь Досвітній, Г. Епік, Л. Іванів, М. Йогансен, Олекса Слісаренко, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина, Микола Хвильовий, Ю. Яловий, Ю. Яновський та ін. (всього бл. 30 осіб). Президенти ВАПЛІТЕ — М. Яловий (1925–26), М. Куліш (1926–28); секретар — А. Любченко.

Організація, при­ймаючи основні засади ідеологічної політики більшовицької влади, в конкретних пита­н­нях літературного життя об­стоювала ідею творе­н­ня нової української літератури високо­професійними майстрами художнього слова на рівні найроз­виненіших літератур інших народів. Микола Хвильовий, ідейний провід­ник В., вважав, що реальне майбутнє українського письменства і всього національного від­родже­н­ня можливе лише за умови подола­н­ня офіційно пропагованого масовізму «просвітянщини» й рабської залежності від «російського месіанізму» (саме в цьому сенс його гасла «Геть від Москви!», як головну осідку непережитого імперства й «центру всесоюзного міщанства», яке «ґвалтує нашу психіку») і що орієнтація на багатовікові західноєвропейські духовні цін­ності, на «психологічну Європу» сприятиме оздоровлен­ню українського су­спільства, коли нація врешті-решт «найде їй одній властивий шлях культурного роз­витку» (в лапках — цитати з творів Миколи Хвильового).

Цю концепцію під­тримали неокласики та багато інших письмен­ників, діячів культури. Однак ортодоксально-запартієні критики (С. Щупак, С. Пилипенко, В. Коряк та ін.) негативно її оцінили; гострий осуд позиції ВАПЛІТЕ про­звучав у ви­ступах політичної верхівки УСРР (В. Чубар, В. Затонський, Л. Каганович, Г. Петровський, М. Скрипник, А. Хвиля) і в ряді партійних ухвал (тези пленуму ЦК КП(б)У «Про під­сумки українізації», червень 1926, прийняті від­повід­но до вказівок Й. Сталіна в листі до Л. Кагановича від 26 квітня 1926; по­станова Політбюро ЦК КП(б)У «Про політику партії в справі української художньої літератури», червень 1927). Не врятували організацію покаян­на заява Олеся Досвітнього, Миколи Хвильового і Ю. Ялового (грудень 1926) та від­рахува­н­ня їх трьох з організації (січень 1927): у звʼязку з публікацією надто ідейно шкідливого, з по­гляду партії, роману Миколи Хвильового «Вальдшнепи» (власне, його початкової частини) було конфісковано № 6 ж. «ВАПЛІТЕ», після чого і ви­да­н­ня журналу заборонили, і організація ВАПЛІТЕ мусила самоліквідуватися (січень 1928). Подальші ви­да­н­ня хвильовістів — альманах «Літературний ярмарок» (грудень 1928 — лютий 1930) та журнал «Пролітфронт» (квітень–грудень 1930) одно­ймен­ної літературної групи — засвідчили вимушений по­ступовий пере­хід від високохудожності до соцреаліст. псевдолітератури на під­ході до голодоморних і великотерорних 30-х рр.

Літ.: Вапліте: Альманах І. Х., 1926; Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури. Т. 2. Х., 1928; Шляхи роз­витку української літератури. Літературна дис­кусія. Х., 1928; Гординський Я. Літературна критика під­совєтської України. Л., 1939; G. Luckyj. Literary politics in the Soviet Ukraine 1917–34. New York, 1956; Тростянецький А. А. Шляхом боротьби та шукань. К., 1968; Луцький Ю. Ваплітянський збірник. Едмонтон, 1977; Задеснянський Р. Що нам дав Микола Хвильовий. Вид. 3. Торонто, 1979; Смолич Ю. ВАПЛІТЕ і Я // ЛУ. 1987, 24 верес., 1 жовт.; Хвильовий М. Україна чи Малоросія // Хвильовий М. Твори. Т. 2. К., 1991; Донцов Д. Микола Хвильовий // Укр. слово: Хрестоматія укр. літ-ри та літ. критики ХХ ст. Кн. 1. К, 1994; Шерех Ю. Літ Ікара (Памфлети Миколи Хвильового) // Шерех Ю. Пороги і запоріж­жя. Т. 2. Х., 1998; Костюк Г. У ситуації трагічного без­вихі­д­дя. З гори Гелікон на Голгофу. Неопалима купина // Костюк Г. Літ.-мист. пере­хрестя. Вашинґтон; К., 2002; Дзюба І. Микола Хвильовий: «Азіятський ренесанс» і «психологічна Европа». К., 2005.

Р. І. Доценко

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2005
Том ЕСУ:
4
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Мова і література
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
33108
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
3 703
цьогоріч:
995
сьогодні:
2
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 134
  • середня позиція у результатах пошуку: 6
  • переходи на сторінку: 9
  • частка переходів (для позиції 6): 15.9% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-33108.

VAPLITE (Vilna akademiia proletarskoi literatury) / R. I. Dotsenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2005. – Available at: https://esu.com.ua/article-33108.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору