Вапнування ґрунтів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вапнування ґрунтів

ВАПНУВА́ННЯ ҐРУНТІ́В – спосіб хімічної меліорації кислих і вторинно підкислених ґрунтів. Передбачає внесення в ґрунт вапняк. матеріалів із метою усунення зайвої кислотності ґрунту, зв’язування рухомих форм алюмінію, гальмування процесу нагромадження в назем. масі рослин важких металів, радіонуклідів та ін. токсикантів. В. ґ. покращує фіз.-хім. та агрофіз. властивості кислих ґрунтів, позитивно впливає на розвиток корис. мікрофлори і біол. активність кореневміс. шару ґрунту, забезпечує зростання обсягів та підвищує якість врожаю. Норми внесення вапна коливаються від 2 до 8 т на 1 га відповідно до кислотності ґрунту та його буфер. здатності. Ці норми повинні бути достатніми для підтримання в ґрунті слабокислої та близької до нейтральної реакції середовища. В. ґ. проводять один раз у 4–6 р., найефективніше діє на 2-й або 3-й рік після застосування. В. ґ. є важл. елементом агрономії, оскільки заг. площа кислих ґрунтів в Україні серед орних земель становить 4 млн 470 тис. га, з них сильнокислих (з рН ґрунт. розчину менше 5,0) – 400 тис. га, середньокислих (рН 5,0–5,5) – 1 млн 200 тис. га, слабокислих (рН 5,5–6,0) – 2 млн 870 тис. га. Першочерговому вапнуванню підлягають сильнокислі (важкого та середньосуглинк. гранулометрич. складу) та середньокислі ґрунти; слабокислі – потребують підтримувал. вапнування в невеликих нормах (0,5–1 т вапна на 1 га) з метою нейтралізації підкислювал. дії мінерал. добрив, зокрема азотних. В. ґ. базується на даних агрохім. обстеження ґрунтів і польових дослідів, картограм кислотності ґрунтів та буфер. здатності, ступеня насиченості ґрунту основами, вмісту в ґрунтах рухомого алюмінію, важких металів, радіонуклідів та ін. токсикантів.

Літ.: Гуменюк А. І. Вапнування ґрунтів. К., 1968.

Р. С. Трускавецький

Стаття оновлена: 2005