Вапцаров Никола Йонков

Визначення і загальна характеристика

ВАПЦА́РОВ Никола Йонков (Вапцаров Никола Йонков; 28. 12. 1909, м. Банско, Болгарія — 23. 07. 1942, Софія) — болгарський поет. Між­народна премія Миру (1952, посмертно). Закін. мор. тех. училище (м. Варна, Болгарія, 1932). Страчений гітлерівцями за антифашист. діяльність. Новатор. поезія В. правдиво від­образила тогочасну дійсність, нар. опір фашизмові. Єдина прижит­тєва зб. «Моторни песни» (1940) містить кращі вірші В. — «История», «Завод», «Двубой», «Вяра», «Песен за човека», «Горки» та ін. Автор драми «Когато вълната бучи» (1957), репортажів, статей, рецензій. У 30-х рр. на самодіял. сцені здійснив по­становку ви­стави «Наймичка» за однойм. повістю Т. Шевченка. Поет. спадщину В. пере­клав Д. Павличко (зб. «Пісня про людину», К., 1981), окремі твори — П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра, М. Пригара, З. Гончарук, В. Колодій та ін. П. Воронько в поемі «По­єдинок» (1958) створив героїч. образ В. 1979 в Болгарії було встановлено Між­нар. премію ім. Н. Вапцарова.

Тв.: укр. перекл. — (Вірші) // Світло над Болгарією. К., 1954; (Вірші) // Антологія болгар. поезії: У 2 т. Т. 2. К., 1974; Гімн // Колодій В. Поезії. Л., 1982; Сон // Колодій В. Братерство. Л., 1985.

Літ.: Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров: Биобиблиогр. указ. Москва, 1953; Захаржевська В. О. Никола Вапцаров і Україна // Словʼян. літературо­знавство і фольклор. 1987. Вип. 16; Зо­графова К. Сърдечният приятел на Вапцаров // Словото днес. 2004, 13 май; Каменов Й. Власт­та и Вапцаров. София, 2004.

І. А. Стоянов

Завантажити статтю