Копайгоренко Василь Валентинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Копайгоренко Василь Валентинович

КОПАЙГОРЕ́НКО Василь Валентинович (29. 05. 1955, Київ) – живописець. Син І. Копайгоренко-Троцюк, батько А. Копайгоренка. Чл. НСХУ (1984). Закін. Київ. худож. ін-т (1980; викл. В. Зарецький, М. Де­­регус, В. Пузирков, М. Стороженко). Відтоді – на твор. роботі. Від 2002 – викл. каф. живопису Київ. ін-ту декор.-приклад. мист-ва і дизайну. Учасник всеукр., міжнар. та зарубіж. худож. виставок від 1989. Персон. – у Києві (1995, 1997–98, 2002, 2005–07), Торонто (2010). Для творчості К. характерне використан­ня умов. площинно-декор. композиції. Осн. теми: людина і все­світ, міфи й вірування праукраїнців. Окремі полотна зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка (Київ).

Тв.: «Стародавній обряд» (1983), «Дів­чина в зеленому береті» (1987), «Літо» (1989), «Козак у степу» (1990; 1992), «Покрова» (1991), «Івана Купала», «Місячне світло» (обидва – 1993), «Коляда» (1994), «Мандрівники далекі», «Материн­­ство» (обидва – 1995), «Праматір світу» (1996), «Чар-зілля» (1998), «Ярило» (1999), «За роботою» (2000), «Колядники» (2005), «Музики» (2006), «Гон­чар», «Розповідь старого» (обидва – 2007), «Старий рибалка», «На ярмарку» (обидва – 2008), «На Івана Купала», «Юрій Змієборець» (обидва – 2009), «Роз­­кажіть, діду», «Під грушею» (обидва – 2010), «Діди» (2011); гобелен «Несе Галя воду» (2006).

Літ.: Полтавська Ю. Декоративність та змістовність // ОМ. 2007. № 2; Петрашик В. У кольорі – його правда... // Там само. 2013. № 2.

Т. П. Чуйко

Стаття оновлена: 2014