Варавва Григорій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Варавва Григорій Петрович

ВАРА́ВВА Григорій Петрович (псевд. – В. Стеблик; 09(21). 01. 1884, м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. – 18. 12. 1937, Черкаси) – письменник, художник, громадський діяч. Брат Олекси Варавви. Чл. РУП. Закін. Канів. двокласне уч-ще (1897), навч. у Київ. худож. уч-щі (1904; 1905 виключ. за «протиуряд. агітації»). У січні 1906 заарешт., висланий до Вологод. губ. (Росія, 1907– 08). Згодом написав оповідання про тюрем. життя «Землячок», «Песиміст» та «Шпик» (усі – г. «Рада», 1908). Після повернення жив у Каневі, працював (з перервами) у період. вид. (співзасн. г. «Каневская неделя», 1913) та держ. установах. 1917 – засн. і ред. г. «Канівські вісті». 1917–18 – у департаменті місцевого самоврядування (деякий час – зав. земського відділу) Ген. Секретаріату УЦР. Від вересня 1919 – секр. Канів. відділу нар. госп-ва. У червні 1921 заарешт. і відправлений до Києва, звинувач. у причетності до Укр. нац. повстан. орг-ції. Звільн. за відсутністю доказів. Від грудня 1921 працював на ст. Миронівка (нині Київ. обл.), зав. книгарні у м. Тульчин (нині Вінн. обл.), Бердичів (нині Житомир. обл., 1925–27), у різних установах Канева. Твори В. – це показ переломної доби в історії людства. У харків. ж. «Нова громада» опубл. зб. оповідань «Непописаний листок» (про злиденне життя євреїв Бердичева), «Воронячі дні» (про голод 1921 в Україні; обидві – 1924), п’єсу «Прожектьори» (1925; про кооп. рух на селі), окремі оповідання: «Боже діло» (1924; про українізацію, лінгвоцид), «Ганьба», «Уламок иржавого» (обидва – 1925), «Червона книжечка» (1926), «Бувальщина» (1926; усі – про стихій. рух опору селян, дрібної інтелігенції). Перекладав укр. мовою твори нім. та рос. письменників. В.-художник оформив зб. «Ряст» О. Варавви (Канів, 1913). Автор портретів В. Винниченка, Т. Шевченка, О. Варавви; серії краєвидів Канева (1915; не збереглися, окрім «Виду з Грецької гори на старий Канів з двома церквами» у Шевченків. нац. заповіднику, Канів). Товаришував із В. Винниченком, Григорієм Косинкою, К. Трохименком. Неодноразово заарешт. за звинуваченням у причетності до укр. нац. повстан. орг-ції, востаннє – у жовтні 1937, у грудні – розстріл. Реабіліт. 1989 (посмертно). У Каневі ім’ям В. названо вулицю та відкрито Музей братів Г. і О. Вараввів у школі-гімназії.

Тв.: Весняна прорість. К., 1962 (співавт.); Воронячі дні. К., 2002.

Літ.: Танана Р. В. Письменник, громадський діяч Г. П. Варавва // Бердичів. земля в контексті історії України: Наук. зб. «Велика Волинь». Ж., 1999. Т. 19.

М. Ю. Костриця, В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2005