Варавва Іван Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Варавва Іван  Федорович

ВАРА́ВВА Іван Федорович (05. 02. 1925, х. Новобатайський, нині Ростов. обл., РФ – 13. 04. 2005, м. Краснодар, РФ) – поет, фольклорист, перекладач. Онук М. Варавви. Від 1933 жив на Кубані. Учасник 2-ї світ. війни. Військ. службу проходив у Києві, де дебютував у зб. «Щаслива юність» (1950, за ред. М. Стельмаха). Закін. Літ. ін-т ім. М. Горького (Москва, 1953), у якому під впливом фольклориста М. Сидельникова захопився пісенною нар. творчістю. Повернувшись на Кубань, працював журналістом. Навч. на Вищих сценар. курсах у Москві, де зблизився з О. Довженком. У зб. «Песни казаков Кубани» (1966) включив гімни «Ще не вмерла Україна» і «Ты Кубань, ты наша Родина», що були поширені на Кубані як нар. пісні. Був підданий жорстокій парт. критиці. У 60-і рр. працював фольклористом Кубан. козачого хору, 1971–74 – відп. секр. Краснодар. крайової письмен. орг-ції. Переклав на рос. мову чорномор. (укр.) нар. пісні (зб. «Казачья бандура»), автор поезій на чорномор. діалекті укр. мови, драми із козачого життя «Хорош дом – да морока в нем» (поставлена Краснодар. академ. театром драми ім. М. Горького). Лауреат літ. премій ім. О. Твардовського «Василий Теркин» та ім. козачого просвітителя К. Росінського, почес. отаман Пашковського куреня Всекубан. козачого війська.

Тв.: Ветер с Кубани. Москва, 1954; На старых кордонах. Краснодар, 1956; Звезды в тополях. Краснодар, 1960; Золотая бандура. Москва, 1966; Кубанский кобзарь. Краснодар, 1997; Гомон Дикого поля. Краснодар, 2000; Пожары Отечества. Краснодар, 2001.

Літ.: Певец казачьего края. Варавва Иван Федорович: Библиогр. указ. Краснодар, 2001.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2005