КОПАЙГОРЕ́НКО-ТРОЦЮ́К Іда Миколаївна (21. 09. 1928, с. Дзюнькове Погребищен. р-ну, нині Вінн. обл.) – скульп­торка. Мати Василя, бабуся Артема Ко­­пайгоренків. Чл. НСХУ (1959). Закін. Київ. худож. ін-т (1954; майстерня М. Лисенка). Відтоді – учасниця всеукр., всесоюз. та зарубіж. мист. виставок. Пра­­цювала 1963–85 секр. бюро сек­ції скульптури. На твор. роботі. Осн. галузь – темат. станк. скульп­тура. Створювала багатофігурні композиції (вирізняються прав­дивістю, гостротою композиц. задуму), мемор. дошки. Окремі роботи зберігаються у Харків., Запоріз., Луган., Одес. ХМ, Нац. істор.-етногр. заповіднику «Пе­­рея­слав» (Київ. обл.), ДТГ (Мос­ква).

Тв.: «Перше почуття» (1957), «Делегатка Першого з’їзду комсомолу» (1958), «Материнство» (1960-і рр.), «Своїми руками» (1960), «Голова» (1964), «Механізатор» (1971); барельєф А. Бучмі (1960-і рр.); мемор. дошки – Г. Павленку (1973), М. Ушакову (1975), Д. Де­­муцькому (1976); погруддя Т. Шевченка (1980-і рр.; усі – у Києві); пам’ятник родині Драгоманових (1995, м. Гадяч Полтав. обл.).

Літ.: Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.

Л. О. Ломикіна