>
КОПАЙГОРЕ́НКО-ТРОЦЮ́К Іда Миколаївна (21. 09. 1928, с. Дзюнькове Погребищен. р-ну, нині Вінн. обл.) – скульпторка. Мати Василя, бабуся Артема Копайгоренків. Чл. НСХУ (1959). Закін. Київ. худож. ін-т (1954; майстерня М. Лисенка). Відтоді – учасниця всеукр., всесоюз. та зарубіж. мист. виставок. Працювала 1963–85 секр. бюро секції скульптури. На твор. роботі. Осн. галузь – темат. станк. скульптура. Створювала багатофігурні композиції (вирізняються правдивістю, гостротою композиц. задуму), мемор. дошки. Окремі роботи зберігаються у Харків., Запоріз., Луган., Одес. ХМ, Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (Київ. обл.), ДТГ (Москва).
Тв.: «Перше почуття» (1957), «Делегатка Першого з’їзду комсомолу» (1958), «Материнство» (1960-і рр.), «Своїми руками» (1960), «Голова» (1964), «Механізатор» (1971); барельєф А. Бучмі (1960-і рр.); мемор. дошки – Г. Павленку (1973), М. Ушакову (1975), Д. Демуцькому (1976); погруддя Т. Шевченка (1980-і рр.; усі – у Києві); пам’ятник родині Драгоманових (1995, м. Гадяч Полтав. обл.).
Літ.: Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.
Л. О. Ломикіна
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
Л. О. Ломикіна
. Копайгоренко-Троцюк Іда Миколаївна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3313 (дата звернення: 27.02.2021).