Копайгоренко-Троцюк Іда Миколаївна
Визначення і загальна характеристика
КОПАЙГОРЕ́НКО-ТРОЦЮ́К Іда Миколаївна (21. 09. 1928, с. Дзюнькове Погребищен. р-ну, нині Вінн. обл. — 30. 12. 2014, Київ) — скульпторка. Мати Василя, бабуся Артема Копайгоренків. Член НСХУ (1959). Закін. Київський художній інститут (1954; майстерня М. Лисенка). Відтоді — учасниця всеукр., всесоюз. та зарубіж. мистецьких виставок. Працювала 1963–85 секр. бюро секції скульптури. На творчій роботі. Основна галузь — темат. станк. скульптура. Створювала багатофігурні композиції (вирізняються правдивістю, гостротою композиц. задуму), мемор. дошки. Окремі роботи зберігаються у Харків., Запоріз., Луган., Одес. ХМ, Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (Київ. обл.), ДТГ (Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Перше почуття» (1957), «Делегатка Першого з’їзду комсомолу» (1958), «Материнство» (1960-і рр.), «Своїми руками» (1960), «Голова» (1964), «Механізатор» (1971); барельєф А. Бучмі (1960-і рр.); мемор. дошки — Г. Павленку (1973), М. Ушакову (1975), Д. Демуцькому (1976); погруддя Т. Шевченка (1980-і рр.; усі — у Києві); пам’ятник родині Драгоманових (1995, м. Гадяч Полтав. обл.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина  Larisa Viktorivna.jpg)
