Варлаам - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Варлаам

ВАРЛАА́М (Ряшенцев Віктор Степанович; 08. 06. 1878, Тамбов. губ., РФ – 20. 02. 1942, Вологод. обл., РФ) – церковний діяч РПЦ. Канд. богослов’я (1900). За-кін. Казан. духовну академію (1900). Від 1901 – викл. Уфім. духов. уч-ща. У жовтні 1901 постриж. у ченці, згодом – ієродиякон, ієромонах. Від 1902 – викл., інспектор Уфім. духов. семінарії; 1906–13 – ректор Полтав. духов. семінарії у сані архімандрита. Від січня 1913 – єпископ Гомельський, вікарій Могильов. єпархії. Заарешт. 23 червня 1919, засудж. на 2 р., звільн. на прохання 5 тис. віруючих. 1922–23 перебував в обновлен. течії, після покаяння прийнятий до РПЦ. Від вересня 1923 – єпископ Псковський і Порховський, 1924 управляв Могильов. єпархією. Заарешт. удруге 1924, засудж. на 3 р., на засланні – у Ярослав. обл. Від липня 1927 – архієпископ Пермський; від грудня 1927 – управляючий Любим. вікаріатством Ярослав. єпархії. Заарешт. утретє у грудні 1929, засудж. до 10-ти р. концтаборів. Покарання відбував у Архангел., згодом у Вологод. обл., де й помер. Автор проповідей, опубл. у Полтаві, зокрема «О христианском воспитании детей» (1910), «В труде – жизнь», «Вера и причины неверия», «Теософия пред судом христианства» (усі – 1912).

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2005