ВАРТАҐА́ВА Іполит Петрович ( ; 30. 01(11. 02). 1872, с. Хета, нині Зугдід. р-ну, Грузія — 06. 01. 1967, Тбілісі) — грузинський літературо­знавець, педагог. Закін. Тбіліс. духовну семінарію (1895), Казан. духовну академію (Росія, 1899). Від­тоді викладав у Сімфероп. духов. семінарії, 1907–37 — у школах Тбілісі; 1937–58 — проф. пед. ін­ститутів у м. Горі та Сталінірі (нині Цхінвалі) в Грузії. Друкувався від 1994. Автор моно­граф. досліджень про груз. письмен­ників (Я. Цуртавелі, Чахрухадзе, Ш. Ру­ставелі, І. Чавчавадзе, А. Церетелі, Р. Ері­ставі, Важу Пшавелу, Ш. Мгвімелі, В. Барнові); під­ручника « » («Теорія словесності», 1922); кн. «» («Спогади», ч. 1–2, Тбілісі, 1956–1962). В остан­ній роз­повід­ає про своє пере­бува­н­ня в Україні, проведе­н­ня шевченків. свят у Сімферополі 1899–1907. Надсилав стат­ті до груз. періодики, в яких інформував читачів про літ. події в Україні. Брав активну участь у від­значен­ні шевченків. ювілеїв у Грузії 1911–1914. У ж. « » («Театр і життя», 1914, № 1) опублікував ст. » («Поезія Тараса Шевченка»), в якій зробив глибокий аналіз поет. спадщини Т. Шевченка, роз­повів про його жит­тєвий шлях.