Варшава

ВАРША́ВА (Warszawa) — столиця Польщі. Роз­таш. над р. Вісла, у центр.-сх. частині країни. Насел. 1,67 млн осіб (2004), міська агломерація бл. 2,4 млн осіб. Важл. транс­порт. вузол, аеропорт Окенце. Перші поселе­н­ня на цій тер. виникли у 10 ст. Від 1413 В. була столицею Мазовец. князівства, від 1596 — Речі Посполитої, 1807–13 — Варшав. герцогства, після Віден. кон­гресу 1814–15 — Королівства Польського в складі Рос. імперії, від 1918 — незалеж. Польщі. 28 вересня 1939 окупована гітлерів. Німеч­чиною, під час Варшав. пов­ста­н­ня (серпень 1944) місто майже повністю було зруйноване. Під час Вісло-Одер. операції 1945 В. визволено. Ще від 2-ї пол. 18 ст. В. набула статусу політ., екон., культ.-осв. центру країни. Нині тут роз­винені приладобуд., хім., полі­граф., харч., металург., енергет. промисловості. Діють Польс. АН, Варшав. університет, Варшав. політехніка, нац. б-ка, музей, філармонія та ін. Більшість архіт. памʼяток, знищених під час 2-ї світової війни, від­будовано: Старе та Нове міста з кафедрал. собором, королів. замком 14 ст., житл. будинками 15– 18 ст.; памʼятки архітектури у стилях бароко (костели бернардинів, 1687–89, сакраменток, 1688– 92, візиток, 1727–34; палац Красінських, 1677–83), класицизму (костели євангелійсько-авґсбурзький, 1777–82, св. Олександра, 1818–25; Бельведер, 1739; Великий театр, 1825–33). Упродовж століть В. була осередком політ. і культур. життя укр. аристократії й шляхти, а у 19 ст. — інтелігенції, що походила пере­важно з Холмщини та Під­ляш­шя. На поч. 20 ст. у В. почали виникати перші укр. студент. товариства, що 1919 утворили Спілку укр. молоді Польщі (налічувала 120–150 чл.). Після 1918 В. стала одним із центрів укр. політ. життя, що творилося водночас чисел. групами емі­грантів, пере­довсім військових, та укр. нац. організаціями. 21 квітня 1920 тут під­писано Варшавський договір Директорії УНР з Польщею. Від 1921 на чолі пред­ставництва уряду УНР у В. пере­бували С. Петлюра та А. Лівицький. Після роз­пуску офіційних уряд. та військ. структур УНР 1921 деякі їхні функції виконував утворений у В. Укр. центр. комітет — організація укр. емі­грантів, що опікувалася вихідцями з України (68 тис. осіб, обʼ­єд­наних в організації), пере­важно інтернованими. У між­воєн­ні роки у В. також діяли Укр. студент. громада та корпорація «Запоріж­жя». Від 1927 виходив журнал, присвяч. наук. і військ. справам, — «Табір». 1930–39 існував Укр. наук. ін­ститут, вчені якого (О. Лотоцький, Р. Смаль-Стоцький, П. Зайцев, А. Петренко, Б. Лепкий та ін.) видали 54 т. «Праць» в 11-и серіях з питань політ., істор., мовних і релігійних; 14 т. творів Т. Шевченка. У В. працювали П. Андрієвський, С. Балей, Є. Маланюк, О. Теліга, Ю. Липа, Н. Лівицька-Холодна, П. Андрусів і Н. Хасевич. Молоді літератори утворили 1929 групу «Танк» (друк. орган — ж. «Ми»). У В. діяло видавництво «Варяг», виходила значна кількість укр. журналів — «За незалежність», «Рідна мова», «Наша культура» (обидва заснував і редагував І. Огієнко) та ін. Реліг. життя зосередилося довкола церкви і монастиря отців Василіян (див. Василіянський чин у Польщі). В. була осідком укр. послів і сенаторів, а Укр. парламентарне пред­ставництво (кер. В. Мудрий, за­ступник голови польс. сейму у 1930-х рр.) ві­діграло істотну роль у громад. і політ. житті свого електорату. У сеймі 1-го склика­н­ня (вибори 1922) значилося 25 укр. послів і 6 сенаторів, у сеймі 2-го склика­н­ня (вибори 1928) — від­повід­но 56 і 12, у сеймі 3-го склика­н­ня — 46 і 7, у сеймі 4-го склика­н­ня (вибори 1930) — 14 і 4, у сеймі 5-го склика­н­ня (вибори 1938) — 18 і 6. Під час 2-ї світової війни у В. діяв Укр. комітет допомоги для втікачів зі сходу. У В. знаходиться православний цвинтар, де, зокрема, поховані генерали М. Без­ручко, В. Кущ, В. Змієнко, Й. Федосіїв, В. Сальський, гол. капелан армії УНР П. Пащевський, ректор Укр. нар. університету В. Біднов, посол УНР у Швейцарії Й. Лукашевич. Після 2-ї світової війни В. втратила роль осередку укр. культури і політ. думки, оскільки масовий терор, який за­провадила комуніст. влада в Польщі, практично зупинив діяльність укр. громади. Лише 1956 до­зволено утворити Українське су­спільно-культурне товариство (УСКТ) у В., а також 6 його регіон. від­ділів. Тоді ж почав виходити друк. орган Товариства, тижневик «Наше Слово», по­став Варшавський хор. 1960–88 УСКТ видавало «Український календар». Від 1984 у В. виходить ж. «Зу­стрічі», що висвітлює польс.-укр. стосунки, від 1989 — наук. ж. «Варшавські україно­знавчі записки». При Варшав. університеті діє кафедра україністики під керівництвом С. Козака, а також у рамках діяльності Польс. АН функціонують осередки, які за­ймаються укр. про­блематикою, зокрема Ін­ститут словʼяно­знавства. 1990 УСКТ пере­творене в Обʼ­єд­на­н­ня українців у Польщі (кер. Ю. Рейт), яке ініціювало пере­клади творів Л. Костенко, І. Калинця, В. Голобородька, Ю. Андруховича, українськомовне вид. творів В. Стуса. У В. ви­йшли антології, що ре­презентують укр. літературу: Т. Гол­лендер «З української поезії» (1972), «Антологія української поезії» (ред. Ф. Не­уважний і Й. Плеснярович; 1974), «Рибо-вино-кур: Антологія української літератури остан­ніх двадцяти років» (під­бір, опрацюва­н­ня та перед­мова О. Гнатюк; 1994). Деякий час діяло видавництво «Тирса», що спеціалізувалося на ви­дан­ні сучас. укр. літ-ри. У 80–90-х рр. у В. почало від­роджуватися укр. наук. і творче середовище, серед пред­ставників якого — літературо­знавці Ф. Не­уважний (очолює товариство «Варшава–Київ»), Т. Голинська-Баранова, Б. Назарук, О. Гнатюк; історики М. Сивіцький, Є. Місило, М. Чех, Б. Гук; спів­аки й музиканти О. Пасічнюк, А. Шкурган, А. та І. Хранюки, П. Цегельський, Н. Ревакович, М. Боберська-Соколик. На поч. 90-х рр. у В. діяла укр. радіо­станція «Вільна Європа». Від 1996 заходами С. Заброварного у В. виходить «Український альманах». 1992 у В. роз­почало свою діяльність Посольство України в Республіці Польща. 1997 від­бувся Кон­грес українців Польщі, делегати якого звернулися до польс. сейму і сенату з декларацією дій у справах нац. меншин, а також із проха­н­ням правової і морал. компенсації кривд, яких за­знала укр. громадськість у рамках акції «Вісла» з боку польс. властей у 40–50-х рр. Від 90-х рр. В. почала повертати позиції важл. осередку укр. культур. і політ. життя.

Літ.: Янковский С., Циборский А. Варшава 1945 и сегодня. Варшава, 1971; Варшава: Прошлое и пер­спективы города. Варшава, 1981; Яновски А. Варшава. Москва, 1995; Власенко І. Місто сирени // УК. 1996, 2 листоп.

Б. Бакула

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю