Василевська Ванда - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василевська  Ванда

ВАСИЛÉВСЬКА Ванда (Wasilewska Wanda; 21. 01. 1905, Кракiв – 29. 07. 1964, Київ) – польська письменниця, громадська діячка. Дочка Л. Василевського, дружина О. Корнійчука. Сталін. премії (1943, 1952). Закін. Яґеллон. ун-т у Кракові (1927). Брала участь у польс. рев. русі. 1939 емігрувала до СРСР; жила у Львові, Києві. Під час 2-ї світ. війни – чл. редколегії фронт. г. «За Радянську Україну!», пропагандист політуправління рад. армії. Від 1941 – ред. польс. літ.-худож. і політ. ж. «Nowe widnokręgi». 1943 – голова Спілки польс. патріотів у СРСР. Літ. діяльність почала 1923 як романтик. Писала польс. мовою. У реаліст. зображенні подій дотримувалася принципів соцреалізму; використовувала в ньому окремі прийоми романтизму. Створені В. характери формуються й розвиваються у гострих класово-тендецій. конфліктах. Авторка роману «Земля в ярмі» (1938), трилогії «Пісня над водами» (1940–51), повістей «Райдуга» (1942; однойм. фільм знято 1944 на Київ. кіностудії худож. фільмів, реж. М. Донськой; премія «Оскар», 1944; Держ. премія СРСР, 1946), «Просто любов» (1944), «Коли запалає світло» (1947) та ін. П’єсу В. «Bartosz Głowacki» 1940 поставлено у Львів. польс. драм. театрі. Написала лібрето до опери «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (разом з О. Корнійчуком), кіносценарії д/ф «Дніпро» (1950), «Наші чемпіони» (1954). Укр. мовою окремі твори В. переклали М. Пригара, Д. Гринько. У Києві на будинку, де мешкала В., встановлено мемор. дошку (вул. Шовковична, № 10, 1965), на Байк. кладовищі – надгробок (1967; скульптор обох – Г. Кальченко). У відділ. ЦДАМЛМ «Літературно-мистецькі Плюти» (колиш. Будинок-музей О. Корнійчука, с. Плюти Обухів. р-ну Київ. обл.) відкрито мемор. кімнату В.

Тв.: Твори. К., 1966–68. Т. 1–8.

Літ.: Лещенко М. Ванда Василевська. К., 1986.

М. К. Наєнко

Стаття оновлена: 2005