Василевський Лев Маркович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василевський Лев Маркович

ВАСИЛÉВСЬКИЙ Лев Маркович (справж. – Янкель-Лейба Мордкович; ін. псевд.: Авель, Врач Эльве, Ваский Л.; 15(27). 07. 1874, Полтава – 01. 03. 1936, Ленінград, нині С.-Петербург) – письменник, перекладач, журналіст, лікар. Брат І. Василевського. Навч. в Ун-ті св. Володимира у Києві (1897 виключ. за участь у демонстрації), закін. Харків. ун-т (1902). Від 1904 – у С.-Петербурзі займався літ., видавн. та сусп. діяльністю. Від 1906 – кер. театр. відділ. г. «Речь», ред. ж. «Свободные мысли», «Искорки», «Солнце России», «Утро России»; 1911 – кор. і чл. ред. ж. «Студия»; 1917 – кор. г. «Петроградский голос» (м. Гельсинґборґ, Швеція). У 1910-х рр. друкувався в ж. «Мир Божий», «Журнал для всех», «Сатирикон»; 1920–21 – співроб. Пролеткульту в Уфі (РФ). Як лікар періодично виїжджав на боротьбу з епідеміями на Полтавщину та Харківщину, в голодуючі р-ни Уралу, Поволжя та ін. Уперше опубл. свої вірші в г. «Полтавские губернские вѣдомости» (1895, 26 июля). Автор перекладів окремих творів Й. Ґете, Новаліса, А. Міцкевича, укр. поетів; низки брошур на сусп.-політ. питання у Росії та за кордоном, зокрема: «Женский вопрос», «Австро-Венгрия: Политический строй и национальные вопросы» (обидві – С.-Петербург, 1906); п’єс у віршах і прозі (пародії на теми класич. трагедій): «Канио и Анита», «Руины», «Эдельвейс» (усі – С.-Петербург, 1912). Літ. діяльність припинив 1919 у зв’язку з контузією та втратою слуху. У 20-х рр. займався сан.-просвіт. роботою, читав лекції на морал.-побут. теми, редагував газету.

Тв.: Стихи. С.-Петербург, 1911; 1912; Сборник миниатюр и одноактных пьес. С.-Петербург, 1914; По следам войны. Впечатления военного врача. Петроград, 1916; Земные обманы. Петроград, 1916; Королевская йога. Нью-Йорк, 1982.

Літ.: Селезнев К. Л. Человек и книга: К 25-летию лит.-науч. деятельности д-ра Л. Василевского // Вест. знания. 1929. № 13; Його ж. Новое о Василевском // ВЛ. 1980. № 2.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2005