Василевський Пантелеймон Казимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василевський Пантелеймон Казимирович

ВАСИЛÉВСЬКИЙ Пантелеймон Казимирович (справж. – Блажунь Пантелеймон Миколайович; 04. 12. 1922, с. Пахутинці, нині Волочис. р-ну Хмельн. обл.) – громадсько-політичний діяч, публіцист. Закін. Львів. ун-т (1970). У 1930 разом із сім’єю засланий як «куркуль» до Архангел. обл. (РФ), звідки був викуплений родичами і повернутий на Україну. 1933 родина втекла від голодомору в Росію. 1935 усиновлений литовцем К. Василевським. Від 1937 жив на Кубані, навч. у Донському політех. ін-ті (м. Новочеркаськ). Від вересня 1941 – на фронті, був важко поранений, потрапив у полон. У серпні 1942 втік із полону і за сприяння українців у м. Єйськ (Кубань) вступив до пд. Похід. групи ОУН. Виконував завдання ОУН на Кубані і в Маріуполі, у липні 1944 брав участь у створенні в гір. р-нах Кубані першої сотні УПА (криптонім КоПА – Козац. повстан. армія, ком-р А. Плетінь, псевдо – Шум). Навесні 1946 відрядж. на Поділля і Буковину. У липні 1948 заарешт. і восени засудж. військ. трибуналом до 25 р. таборів з відправкою у Мінлаг (м. Інта, РФ), де 1950 вдруге засудж. до 25 р. за участь у створенні табір. повстан. орг-ції «Північне сяйво» і відправлений на Колиму в Берлаг, де став інвалідом 1-ї групи. Після звільнення і реабілітації у 1956 працював на Кубані, від 1965 – у Дрогобичі. Автор числен. публікацій у пресі України з новіт. історії (діяльність ОУН– УПА, події в ГУЛАГу), краєзнавства Кубані та Прикарпаття, серед них – «На захист українського національного прапора» // «Дзвін», 1990, № 9; «Гекатомба голоду в Україні 1932– 33 рр.: Спогади-розшуки» // «Сучасність», 1991, № 6; «Кубань – дочка України. Ч. 1. На Кубань через тайгу і Росію: Спогади з 1933– 37 рр.» // «Україна в минулому», 1995, № 7. Опублікував кн. спогадів: «В ім’я України: Кубань, Буковина, Колима (Спогади і бібліографія)», «Із спогадів» (обидві – Л., 2000). Чл. Братства ОУН– УПА.

Я. Д. Ісаєвич

Стаття оновлена: 2005