Василенко Володимир Харитонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василенко Володимир Харитонович

ВАСИЛÉНКО Володимир Харитонович (25. 05(06. 06). 1897, Київ – 19. 12. 1987, Москва) – лікар-терапевт. Д-р мед. н. (1941), проф. (1935), акад. АМН СРСР (1957). Засл. діяч н. РФ (1957). Герой Соц. Праці (1967). Держ. премія СРСР (1987). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Закін. Київ. мед. ін-т (1922). Працював на каф. клін. медицини АН УРСР та в Київ. ін-ті туберкульозу; від 1935 – проф. Київ. ін-ту удосконалення лікарів; 1945–48 – зав. каф. факультет. терапії Львів. мед. ін-ту; від 1948 – зав. каф. пропедевтики внутр. хвороб 1-го Моск. мед. ін-ту; 1967–74 – один із засн. і дир. ВНДІ гастроентерології (Москва). 1953 заарешт. органами НКВС за звинуваченням у справі лікарів. Автор наук. праць з проблем кардіології, гастроентерології, нефрології та пульмонології. Обґрунтував учення про міокардіодистрофію, вдосконалив діагностику та лікування вад серця. Співавтор класифікації хроніч. серц. недостатності.

Пр.: Внутренние болезни: Учеб. Москва, 1954; Приобретенные пороки сердца. К., 1972; Пропедевтика внутренних заболеваний. Москва, 1974; 1982; Болезни желудка и 12-перстной кишки. Москва, 1981; Пороки сердца. Ташкент, 1983 (співавт.); Введение в клинику внутренних болезней. Москва, 1985; Язвенная болезнь: Современные представления о патогенезе, диагностике, лечении. Москва, 1987 (співавт.); Миокардиодистрофия. Москва, 1989 (співавт.); Пропедевтика внутренних болезней: В 2 т. Москва. Т. 1. 1987; Т. 2. 1990.

Літ.: Львівський державний медичний інститут. Л., 1994; Луцик Д. П. 60 років для народного здоров’я: Спогади лікаря. 2003; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. 2004; обидві – Львів.

О. О. Абрагамович, М. І. Негрич

Стаття оновлена: 2005